DSpace Собрание:http://repository.hneu.edu.ua/handle/123456789/157752024-03-28T14:47:34Z2024-03-28T14:47:34ZЩодо проблематики визначення допустимості доказівШинкарьов Ю. В.http://repository.hneu.edu.ua/handle/123456789/321222024-03-26T17:18:27Z2023-01-01T00:00:00ZНазвание: Щодо проблематики визначення допустимості доказів
Авторы: Шинкарьов Ю. В.
Краткий осмотр (реферат): В статті приділяється увага теоретико-правовому аналізу доказів та діяльності із доказування у кримінальному процесі. Наголошується на тому, що належне виконання вимог закону щодо особливостей отримання доказів є запорукою прийняття правосудних рішень, що максимально забезпечать належну правову оцінку особи яка вчинила кримінальне правопорушення та діяння, яке вона вчинила. У представленій статті аналізуються основні наукові праці сучасних вчених-правознавців у яких аналізуються основні проблемні питання пов’язані із правовим регулюванням доказів та доказування, а також особливості визнання доказів допустимими. Визначається, що в першу чергу, аналіз проблематики допустимості доказів у кримінальному процесі повинен базуватися на положеннях чинного кримінального процесуального законодавства. Використання ж літературних наукових джерел дозволяє здійснити тлумачення окремих понять, їх змісту. Розкриття проблемних моментів у правовому регулюванні доказів щодо визнання їх допустимості дозволить правозастосовнику максимально вдало виконувати свою професійну діяльність і уникнути багатьох помилок та порушень чинного законодавства. В статті аналізуються конкретні норми кримінального процесуального законодавства, що безпосередньо регламентують визнання доказів допустимими та критерії за якими докази можуть вважатися недопустимими. На ґрунті аналізу сучасних наукових праць виділяється загальний підхід до урозуміння критеріїв допустимості доказів. Констатується необхідність більш чіткої і конкретної правової регламентації поняття та змісту допустимості доказів. Визначається також і законодавчий підхід до визначення критеріїв недопустимості доказів і констатується недосконалість їх правового регулювання. Вважається, що проблема допустимості доказів у кримінальному потребує подальших наукових досліджень і розвідок.2023-01-01T00:00:00ZДо питання визначення місцезнаходження юридичної особиТрофименко Д. С.http://repository.hneu.edu.ua/handle/123456789/321212024-03-26T17:14:52Z2023-01-01T00:00:00ZНазвание: До питання визначення місцезнаходження юридичної особи
Авторы: Трофименко Д. С.
Краткий осмотр (реферат): Державна програма релокації бізнесу була запроваджена на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України від 25.03.2022 № 46-р «Про затвердження плану невідкладних заходів з переміщення в разі потреби виробничих потужностей суб’єктів господарювання з територій, де тривають бойові дії та/або є загроза бойових дій, на безпечну територію», який затверджено план заходів релокації підприємств.
Релокація підприємств як соціально-правове явище, яке було зумовлене необхідністю збереження можливості роботи підприємства та повноцінного його функціонування та пов’язане з перенесенням місця фізичного розташування потужностей підприємства з місця постійної дислокації повністю або частково, у правовому вимірі мало свої логічні наслідки для юридичних осіб.2023-01-01T00:00:00ZЩодо участі захисника та адвоката у окремих слідчих діяхШинкарьов Ю. В.http://repository.hneu.edu.ua/handle/123456789/321202024-03-26T17:10:51Z2023-01-01T00:00:00ZНазвание: Щодо участі захисника та адвоката у окремих слідчих діях
Авторы: Шинкарьов Ю. В.
Краткий осмотр (реферат): Участь захисника у кримінальному провадженні є запорукою дотримання прав та свобод особи інтереси якого він представляє. Особливо це стосується участі захисника під час проведення такої складної слідчої дії як обшук і в тому числі обшук приміщення. Сучасний Кримінальний процесуальний кодекс України присвячує значну кількість норм правовому регулюванню здійснення обшуку. Також значна кількість його норм присвячена і регулюванню діяльності захисника у кримінальному процесі. Але далеко на всі питання в цьому плані отримали однозначну відповідь і не всі проблеми є чітко вирішеними на нормативному рівні. Одним із таких питань, яке піднімається у вказаній статті, є взаємовідношення правового статусу захисника і адвоката при проведенні такої складної дії, як обшук приміщення. У статті на ґрунті аналізу чинного кримінального процесуального законодавства та сучасних наукових праць проводиться дослідження проблем участі захисника та адвоката у проведенні обшуку. Робиться наголос на необхідності побудови чинного законодавства із максимальним зменшенням можливості до подвійного тлумачення його норм та збереженням чіткості і послідовності формування правових норм. Аналіз статті Кримінального процесуального кодексу України засвідчив, що закон передбачає необхідність допущення до місця проведення обшуку, як захисника, так і адвоката. Незрозумілим при цьому є адресність і можливість застосування вимог, що зазначені у ст. 50 Кримінального процесуального кодексу як до захисника так і до адвоката. Абсолютно незрозумілим є виходячи із положень ст. 236 Кримінального процесуального кодексу і яких саме випадках адвокат повинен бути допущений до місця проведення обшуку. Незрозумілими також є і певні аспекти встановлення можливості запрошення адвоката до проведення обшуку. Ставиться питання про співвідношення можливості запрошення адвоката до обшуку і зобов’язання допустити його на місце проведення обшуку. Робиться висновок про необхідність нормативного врегулювання проблемних питань, пов’язаних із предметом дослідження представленої статті.2023-01-01T00:00:00ZЩодо окремих питань правового регулювання примусового відібрання біологічних зразківШинкарьов Ю. В.http://repository.hneu.edu.ua/handle/123456789/321192024-03-26T17:07:29Z2023-01-01T00:00:00ZНазвание: Щодо окремих питань правового регулювання примусового відібрання біологічних зразків
Авторы: Шинкарьов Ю. В.
Краткий осмотр (реферат): У представлені науковій статті досліджуються положення чинного законодавства, що здійснюють правову регламентацію примусового відбирання біологічних зразків у людини. З означеної проблематики вивчено комплекс наукових робіт, присвячених предмету дослідження або супутніх йому. Поєднання результатів аналізу чинного законодавства та теорії кримінального процесуального права дозволило сформувати певні аналітичні матеріали та зробити теоретико-правові висновки. У статті досліджуються основні погляди на визначення правової природи такого складного процесуального явища як примусове відібрання біологічних зразків. У статті досліджується практика застосування примусового відібрання біологічних зразків. Визначається також досвід прийняття рішень Європейського суду з прав людини щодо примусового відібрання біологічних зразків. Констатується, що вказана діяльність вважається допустимою і використовується в інших країнах, але при цьому виникають певні зауваження як щодо доцільності, так і щодо законності та належності цієї процедури. Констатується правова невизначеність поняття «біологічні зразки». Робиться висновок про одночасне використання інших, наближених за змістом та обсягом понять. Доводиться необхідність чіткого нормативного визначення поняття «біологічних зразків» і окреслення обсягу його використання – з чітким визначенням переліку зразків, які є і біологічними (в прямому розумінні) і можуть бути відібрані примусово. Констатується недостатнє правове регулювання щодо визначення кола осіб, у яких можуть бути відібрані біологічні зразки, в тому числі примусово. На ґрунті аналізу чинного законодавства встановлено, що на даний момент відсутня чітко сформована процедура примусового відібрання біологічних зразків, що може привести до численних порушень прав і свобод людини. Визначається, що у сучасній правовій літературі є абсолютно не окресленим питання проблематики примусового відібрання біологічних зразків у людей, які відмовляються від цього з релігійних переконань. Висувається теза, що примусове відібрання біологічних зразків у людей такого роду може сприйматися як жорстоке поводження чи тортури.2023-01-01T00:00:00Z