Інноваційна лексика в добу політичних трансформацій: збагачення чи втрата ідентичності

Abstract

У статті здійснено аналіз інноваційної лексики, утвореної на тлі політичної ситуації в Україні початку ХХІ століття. Дослідження й узагальнення інноваційних змін в українській мові, спричинених впливом політичних подій сучасного періоду, дало змогу визначити семантичні та функціональні особливості інноваційної лексики; з’ясувати роль екстралінгвальних чинників у формуванні неологізмів суспільно-політичного і воєнного змісту; виявити причини набування новою лексикою позитивних та негативних конотацій; простежити наслідки активного входження неологізмів у систему мови. Виокремлені політичні неологізми сучасного періоду є маркерами епохи й перебувають на стадії адаптації. Під впливом суспільно-політичних чинників у мові складається експресивний ідеолексикон, комплекс посилено-виразних слів, що мають політичне звучання та здатні вербалізувати соціальну оцінку дійсності. Частина з них є сумнівними з погляду політичної етики. Це створює можливості для маніпулювання суспільною свідомістю, дезінформації громадськості. Активний процес неологізації, поява значної кількості іншомовних лексем, зокрема англізмів, загрожує естетичним та культурологічним функціям мови, а отже, виникає потреба розв’язання проблеми збереження мовної ідентичності українського народу, посилення контролю за входженням неологізмів до лексикографічних та політологічних видань, їхнім усталенням у словниковому складі мови; з’являється необхідність проведення ефективної просвітницької кампанії серед політичних діячів із метою набуття ними вмінь дотримуватися мовних норм та культивування в суспільстві питань екології мови.