POPULATION GROWTH AND ENVIRONMENTAL DEGRADATION IN PAKISTAN: A CAUSALITY ANALYSIS

Abstract

This paper has empirically analyzed the casual relationship between population growth and environmental degradation in case of Pakistan using time-series data from 1970 to 2010. Granger causality is employed for empirical assessment and the empirical findings reveal causal relationship between population growth and environmental degradation, indeed all the components of environment degradation like air degradation (AD), land degradation (LD) and water degradation (WD) are also mutually causing each other indicating multivariate causality. All of these findings imply that population growth is a major factor responsible for environmental degradation in Pakistan which imposes a burden on country’s limited resources. High fertility rate disrupted nature resources through increase in production and consumption level, improper industrial waste dumping and degradation of land resources etc. There is need of proper attention and government should adopt special policy in order to conserve environmental resources for future generation.

Емпірично проаналізовано причинно-наслідкові зв'язки між зростанням населення та погіршенням стану навколишнього середовища на прикладі Пакистану з використанням даних часового ряду за період з 1970 до 2010 рр. Для емпіричного оцінювання застосовано причинність за Гренджером, і завдяки емпіричним результатам роз¬крито причинно-наслідкові зв'язки між зростанням населення та погіршенням стану навколишнього середовища, крім того, всі складові екологічної деградації, включаючи деградацію повітря (ДП), деградацію ґрунту (ДҐ) і деградацію води (ДВ), здійснюють взаємний вплив одна на одну, що свідчить про багатопараметричність причинно-наслідкових зв'язків. Усі ці результати дають підстави вважати зростання населення головним чинником погіршення стану навколишнього середовища в Пакистані, що обтяжує обмежені ресурси країни. Високий рівень родючості завдає шкоди природним ресурсам внаслідок підвищення продуктивності й рівня споживання, неналежного поводження з промисловими відходами, руйнування земельних ресурсів тощо. Належної уваги потребує і має бути прийнята урядом соціальна політика, спрямована на збереження природних ресурсів для майбутніх поколінь.

Эмпирически проанализированы причинно-следственные связи между ростом населения и ухудшением состояния окружающей среды на примере Пакистана с использованием данных временного ряда за период с 1970 по 2010 гг. Для эмпирического оценивания была применена причинность по Грэнджеру, и благодаря эмпирическим результатам раскрыта причинно-следственная связь между ростом населения и ухудшением состояния окружающей среды, кроме того, все составляющие экологической деградации, включая деградацию воздуха (ДВ), деградацию почвы (ДП) и деградацию воды (ДВ), оказывают взаимное влияние друг на друга, что свидетельствует о многопараметричности причинно-следственных связей. Все эти результаты дают основания полагать, что рост населения является решающим фактором в ухудшении состояния окружающей среды в Пакистане, и это накладывает отпечаток на ограниченные ресурсы страны. Высокий уровень плодородия наносит вред природным ресурсам вследствие повышения продуктивности и уровня потребления, неправильного размещения отходов, разрушения земельных ресурсов и т. д. Надлежащего внимания требует и должна быть принята правительством социальная политика, направленная на сохранение природных ресурсов для будущих поколений.