Управління ефективністю діяльності та розвитку агропромислових формувань

Abstract

Актуальність дослідження проблем управління ефективністю діяльності агропромислових формувань визначено тим, що агропромисловий сектор стає провідним в економіці України за обсягами виготовленої продукції. Здійснено системний аналіз комплексу факторів, які формують способи й засоби управління ефективністю діяльності та розвитку агропромислових формувань. Застосовано методи узагальнення та системного аналізу. Доведено, що результати та витрати є жорсткими умовами появи ефективності, однак оцінювання тільки їх не дозволяє виділити фактори управління ефективністю. Підкреслено, що механізм управління ефективністю містить економічні, соціальні, інституційні та фінансові елементи, пов’язані між собою відтворювальним циклом. Цілеспрямованість систем управління ефективністю потребує вибору критеріїв управління та дієвих засобів досягнення мети. Суб’єкт управління за допомогою факторів, які він у змозі змінити, повинен нейтралізувати негативні діючі впливи та створити умови щодо прогресивного розвитку об’єкта управління. Під прогресивним розвитком запропоновано розуміти такі зміни об’єкта управління, які збігаються з найбільш загальними закономірностями розвитку економіки та суспільства загалом. Інтеграційний розвиток, пов’язаний зі злиттями та поглинаннями, дістав значне поширення на під-приємствах, що займаються виробництвом і переробленням сільськогосподарської продукції. Обґрунтовано, що інтеграційні процеси в агропромисловому комплексі мають особливості, що визначають характеристи-ками процесів виробництва та обігу. Запропоновано узагальнену схему погодження господарських інтересів суб’єктів інтеграції, у якій загального господарського інтересу досягають розподілом прав і обов’язків учасників спільної діяльності та створенням на цій основі ієрархічної організаційної структури управління. Управління ефективністю інтеграційних процесів має враховувати, разом з іншими формами, зростання рівня соціального й організаційного капіталів