Правовий аналіз щодо недоліків у проєкті нового Трудового кодексу України

Abstract

У статті проаналізовано деякі недоліки реформування трудового законодавства України. Особливу увагу приділено проблемним питанням Проєкту Трудового кодексу України. Виокремлені найголовніші зауваження, серед яких: передача найманого робітника від одного роботодавця до іншого; відсутність прав одиноких матерів; недопустимість необмеженої влади роботодавця заключати з працівниками строкові договори; захист прав працівників; порушення права на приватність працівників; відсутність розділу «Гарантії діяльності професійних спілок щодо захисту трудових та соціально-економічних прав працівників», що істотно звужує повноваження профспілок. Проєкт допускає розірвання трудового договору з працівником навіть всупереч рішенню профспілки, а роботодавцеві надається право бути присутнім під час розгляду профкомом питання щодо звільнення працівника, що є втручанням у внутрішню діяльність профспілки. Запропоновано необхідність в доопрацюванні нового Трудового Кодексу з урахуванням пропозицій та зауважень громадськості, адже будь-який нормативний акт, а тим більше кодифікований, повинен адекватно відображати соціальну, політичну, економічну, ментальну реальність, забезпечуючи ефективне регулювання відповідних суспільних відносин і виконуючи тим самим службову функцію. Перш ніж приступити до створення нового механізму правового регулювання, слід зрозуміти, що являє собою суб'єктний склад регульованих відносин, які повинні бути їх зміст, коло об'єктів, з приводу яких вони складаються, і ті обставини, які забезпечують їх динаміку. Необхідно дуже уважно відноситись до того, чи не буде новий Трудовий кодекс порушенням міжнародних норм і стандартів, чи не вступить він в протиріччя з базовими законами, наприклад, з законодавством про профспілки, чи про соціальний діалог в Україні, тобто закон повинен бути цілісним. Зроблено пропозицію визначити цілі правового регулювання, оскільки кодекс, будучи актом волі держави, повинен виступати юридичним виразом політики публічної влади, визначаючи межі і форми її втручання в соціально-економічну сферу життя суспільства. Зроблено акцент на тому, що трудове законодавство повинно захищати права всіх суб’єктів трудових відносин, збалансовувати їхні інтереси, що позитивно впливатиме на економічний розвиток країни. Зауважено на необхідності реформувати трудове законодавство у суворій відповідності до взятих на себе міжнародних зобов’язань, зокрема, ратифікованої конвенції Міжнародної Організації Праці.