Аналіз змін в трудовому законодавстві під час дії воєнного стану

Abstract

Вже другий рік в нашій країні триває війна. Багато людей втратили роботу через пошкодження або знищення підприємств, релокацію їх на більш безпечну територію, а також через міграцію громадян до інших країн. Війна руйнує ринок праці в Україні. Депутати Верховної Ради почали роботу доволі продуктивно – в славнозвісному турборежимі було ухвалено багато давно очікуваних бізнесом і суспільством законів. Зміни торкнулися і трудового законодавства. 24.03.2022 набув чинності Закон № 2136 (далі Закон), яким визначено правила організації трудових відносин на період воєнного стану, запровадженого Законом № 389. Доцільно провести аналіз норм вказаного акту, оскільки він включає правові новації порівняно з нормами КЗпП України. По- перше, за новим Законом письмова форма трудового договору є необов’язковою у випадках, як це передбачено законодавством у мирний час (наприклад, при прийнятті на роботу неповнолітніх або при укладенні трудових договорів з фізичними особами-підприємцями). По-друге, відповідно до Закону, під час дії воєнного стану роботодавці мають право при укладенні трудових договорів передбачити випробувальний термін для будь-якої категорії працівників. По-третє, роботодавці можуть укладати з новими працівниками строкові трудові договори на період дії воєнного стану або на період заміщення тимчасово відсутнього працівника. По-четверте, за новим Законом спрощено порядок зміни істотних умов праці. По-п’яте, Законом передбачено особливості розірвання трудового договору з ініціативи працівника. По-шосте, щодо призупинення трудових відносин. У зв’язку з повною неможливістю надання роботодавцем та виконання працівником роботи із-за військової агресії проти України законодавець передбачив можливість призупинення дії трудового договору. На час такого призупинення роботодавець не забезпечує працівника роботою, а працівник звільняється від обов’язку виконувати роботу за укладеним трудовим договором. По-сьоме, в Законі внесено зміни щодо збільшення норми робочого часу. Під час дії воєнного стану цю норму збільшено до 60 годин на тиждень. Закон також підвищив скорочену тривалість робочого часу до 50 годин на тиждень. При цьому роботодавці мають можливість на власний розсуд встановлювати час початку та закінчення щоденного робочого часу. Крім того, під час війни тривалість роботи не скорочується напередодні святкових чи неробочих днів та в нічний час. Також скасовано заборону роботи у вихідні дні. При цьому компенсація за роботу у вихідний день не застосовується. По-восьме, зміни торкнулися і питання відтермінування виплати зарплати. В Законі зазначається, що коли через бойові дії або форс-мажор роботодавець не може виплатити зарплату, то її виплату може бути відтерміновано. По-дев’яте, у період воєнного стану тривалість щотижневого безперервного відпочинку може бути скорочена до 24 годин. Крім того, знято заборону щодо роботи у святкові та неробочі дні. Таким чином, вихідні дні, які збігаються зі святковими чи неробочими днями, не переносяться на інші дні. Усі вищезазначені зміни будуть діяти під час воєнного стану, але деякі з них варто було б застосовувати і в мирний час, залишивши їх на постійній основі за для захищеності прав працівників.