Практика економіки щастя та емпіричні підходи до її оцінки

Abstract

Починаючи з кінця ХХ-го століття активно розвивається новий актуальний і перспективний напрямок у економічній науці, який виник на стику психології та економіки, – економіка щастя. Розуміння сутності та змісту соціального благополуччя пов’язується з таким розвитком суспільства, при якому задовольняються соціальні та духовні потреби людей, максимально ефективно використовуються ресурси та блага суспільства, створюються сприятливі умови для повноцінного життя і всебічного розвитку кожної людини. Якщо раніше основною задачею і пріоритетом будь-якої національної політики вважалося зростання ВВП як кінцевого показника економічної діяльності, то наразі пріоритети зсовуються до такого показника як ВНЩ – Валового Національного Щастя, тобто рівень задоволеності життям населення стає головнішим, про це йдеться також у резолюції Генасамблеї ООН. Проте методичні підходи щодо оцінки економіки щастя не є досконалими, насамперед у зв’язку з тим, що цей напрям у економічній науці є новим. Мета дослідження полягає в узагальненні та подальшому розвитку засад і підходів щодо оцінки економіки щастя. У статті авторами проаналізовано наявні практичні підходи щодо оцінки економіки щастя. Розроблений тест для оцінки рівня щастя громадян різних країн, проведено опитування на базі цього тесту протягом 2017–2018 рр. Удосконалено методичні підходи щодо оцінки економіки щастя на основі отримання кореляційно-регресійцних моделей, які показують залежність рівня щастя від креативності, рівня здоров’я, рівня заможності, рівня задоволення потреб, що дає змогу визначити креативність як основний фактор, що впливає на рівень щастя; та, на відміну від відомих, дає змогу здійснювати регулюючий вплив на рівень щастя як кінцевий економічний показник.