https://repository.hneu.edu.ua/handle/123456789/33602 Thu, 10 Sep 2026 22:37:59 GMT 2026-09-10T22:37:59Z https://repository.hneu.edu.ua/handle/123456789/41658 Назва: Граматика відповідальности в текстах про Голодомор 1932–1933 років (на матеріалі Сумщини) Автори: Харчук Л.; Сухенко В. Короткий огляд (реферат): У статті здійснено комплексний лінгвістичний аналіз офіційно-ділових документів доби Голодомору 1932–1933 років на матеріалі Сумщини крізь призму граматики відповідальности. Запропоновано авторське трактування граматики відповідальности як багаторівневої мовної категорії, що охоплює граматичні, лексичні, синтаксичні та дискурсивні механізми експлікації, модифікації або приховування суб’єкта дії й розподілу відповідальности в тексті. Матеріалом дослідження стали опубліковані архівні документи радянських органів влади, які регламентували проведення хлібозаготівельної кампанії 1932–1933 років, а також окремі усні свідчення очевидців, залучені для зіставлення офіційної та індивідуальної моделей мовної репрезентації відповідальности. Установлено, що офіційно-діловий дискурс послідовно реалізує систему взаємопов'язаних мовних механізмів, спрямованих на конструювання офіційної картини реальности. До них належать граматика наказу, оцінна лексика як засіб мовного конструювання вини, воєнна концептуалізація хлібозаготівельної кампанії, колективізація відповідальности, бюрократична абстракція та мовне замовчування голоду. Доведено, що системне використання інфінітивних конструкцій, безособових моделей, адміністративної термінології, воєнної метафорики, колективних номінацій і процесуальної лексики сприяє деагентивації виконавця, деперсоналізації гуманітарної катастрофи та легітимації адміністративно-репресивної політики. Обґрунтовано, що граматика відповідальности в офіційно-ділових документах доби Голодомору функціонує не лише як засіб організації висловлення, а як один із механізмів мовного конструювання історичної пам’яті, розподілу вини та формування офіційної моделі реальности. Запропонований підхід розширює можливості лінгвістичного аналізу історичних документів і може бути використаний у подальших дослідженнях адміністративного дискурсу, політичної лінгвістики, критичного дискурс-аналізу та лінгвістики пам’яті. Thu, 01 Jan 2026 00:00:00 GMT https://repository.hneu.edu.ua/handle/123456789/41658 2026-01-01T00:00:00Z https://repository.hneu.edu.ua/handle/123456789/41005 Назва: Сучасні освітні технології у викладанні української мови як іноземної Автори: Литвин О. Короткий огляд (реферат): У дослідженні розглянуто особливості використання сучасних освітніх технологій у викладанні української мови як іноземної. Проаналізовано можливості цифровізації навчального процесу, застосування онлайн-платформ, мобільних додатків, інтерактивних ресурсів і гейміфікації. Наголошено на ролі викладача, який сприяє розвитку комунікативної компетентності іноземних студентів. Окреслено проблеми впровадження інноваційних технологій і визначено перспективи їх подальшого розвитку. Thu, 01 Jan 2026 00:00:00 GMT https://repository.hneu.edu.ua/handle/123456789/41005 2026-01-01T00:00:00Z https://repository.hneu.edu.ua/handle/123456789/40867 Назва: Поєднання східної і західної правописних традицій у Харківському правописі Автори: Черемська О. Короткий огляд (реферат): У розділі представлено процес інтеграції правописних норм двох яскраво виражених варіантів української мови у 20-х роках ХХ ст.: східноукраїнського та західноукраїнського, що відрізнялися правописом, лексикою і граматикою та базувалися на різних діалектних основах. Окреслено діяльність правописних комісій, створених в період відновлення української державності 1917 р., основними напрацюваннями яких стали «Найголовніші правила українського правопису» (1918), «Головніші правила українського правопису» (1919) та академічні «Найголовніші правила українського правопису» (1921). Схарактеризовано зміни, ухвалені в під упливом академічних правил у новій редакції Галицького правопису «Правописні правила, приняті Науковим товариством імені Шевченка у Львові» (1922). З’ясовано, що напрацювання представників наукових осередків Сходу та Центру України, з одного боку, та Галичини – з другого, стали підґрунтям випрацювання мовного Кодексу впродовж роботи Всеукраїнської правописної конференції у Харкові (1927). На цій основі розроблено, погоджено й ухвалено нову редакцію українського правопису 1928 р., названого Харківським. Констатовано, що основний його критерій – «критерій національної єдності» – мав за мету зберігати традицію і «переємність». Харківські мовознавці разом із представниками Галичини В. Сімовичем, І. Свєнціцьким, К. Студинським погодили науково опрацьовані правила орфографії, які стали основою Соборного українського правопису та були схвалені Науковим товариством імені Тараса Шевченка. Найважливіші дискусії стосувалися двох найбільш суперечливих правил: як передавати чужомовні l і g, що спиралися в обидвох частинах України на дві різні традиції – західноєвропейську (на Західній) та візантійську (на підросійській Україні). Правопис л/ль, г/ґ найбільше відрізняв галицьку та наддніпрянську орфографічні традиції. Конференція ухвалила зберегти обидві, закріпивши відповідно за словами грецького та латинського походження. Thu, 01 Jan 2026 00:00:00 GMT https://repository.hneu.edu.ua/handle/123456789/40867 2026-01-01T00:00:00Z https://repository.hneu.edu.ua/handle/123456789/38702 Назва: Про перспективні об'єкти релігійної туристичної інфраструктури Карпатського регіону: історико-економічні аспекти проблеми Автори: Свинаренко Н. О.; Добрунова Л. Е. Короткий огляд (реферат): Метою даної роботи є висвітлення історичних аспектів становлення релігійної туристичної інфраструктури Карпатського регіону, визначення того, які об'єкти релігійної інфраструктури Карпатського регіону є цікавими сучасному туристу і чим саме цікаві; аналіз роботи радянських державних оргвнів влади стосовно питання збереження релігійних споруд Західної України; місце релігійної туристичної інфраструктури Карпатського регіону для економіки України. До наших днів ми маємо доволі непоганий стан збереження багатьох об'єктів релігійної інфраструктури Карпатського регіону, який в інтересах держави і всього українського суспільства потрібно використовувати як перспективу розвитку туризму. Попри значну історико-архітектурну цінність багатьох костьолів та церков, за радянської епохи переважна більшість із них використовувалася не за прямим призначенням, у кращому випадку там знаходилися культурно-освітні заклади. За таких умов будівлі храмів, принаймні, періодично проводилися чергові ремонти, огляди спеціалістів і т.і . Завдяки подібному догляду такі культові споруди і достатньо непогано збереглися. Ті храми, що знаходилися далеко у провінції і слугували багато років як склади для зберігання продукції більше постраждали, я якщо станом на зараз вони функціонують за призначенням - то безперечно заслуга тих людей, які своїм коштом і власними силами врятували християнські святині від руйнування. Thu, 01 Jan 2026 00:00:00 GMT https://repository.hneu.edu.ua/handle/123456789/38702 2026-01-01T00:00:00Z