https://repository.hneu.edu.ua/handle/123456789/33604 Thu, 23 Apr 2026 00:20:44 GMT 2026-04-23T00:20:44Z https://repository.hneu.edu.ua/handle/123456789/39673 Назва: Мовленнєва культура викладача як основа формування педагогічної майстерності Автори: Сметана І. Короткий огляд (реферат): У статті здійснено комплексний аналіз мовленнєвої культури викладача як ключового чинника формування педагогічної майстерності в умовах сучасного освітнього простору. Обґрунтовано, що мовленнєва культура є невід’ємним складником професійної компетентності педагога, оскільки педагогічна діяльність реалізується насамперед через слово, яке виступає засобом навчального, виховного та ко¬мунікативного впливу на здобувачів освіти. Розкрито сутність поняття «мовленнєва культура викладача» й узагальнено наукові підходи щодо його трактування в сучасній педагогічній та лінгводидактичній науці. Визначено основні структурні компоненти мовленнєвої культури викладача, зокрема мовну грамотність, комунікативну доцільність, етичність, виразність і стилістичну майстерність, а також схарактеризовано їхній вплив на ефективність педагогічної взаємодії. Акцентовано увагу на взаємозв’язку мовленнєвої культури та педагогічної майстерності, що виявляється в здатності викладача організовувати освітній процес, формувати позитивний психологіч¬ний клімат в аудиторії, мотивувати здобувачів освіти до навчальної діяльності та забезпечувати продуктивну комунікацію. Окреслено основні шляхи вдосконалення мов¬леннєвої культури педагогів у системі професійної підготовки, підвищення кваліфікації та самоосвіти, зокрема розвиток риторичних умінь, формування ко¬мунікативної толерантності, усвідомленого ставлення до мовних норм і педагогічного мовлення як ціннісного феномена. Підкреслено, що мовленнєва культура викладача є важливим чинником збереження й розвитку української мовної традиції та формування мовної особистості здобувача освіти в сучасному освітньому просторі. Thu, 01 Jan 2026 00:00:00 GMT https://repository.hneu.edu.ua/handle/123456789/39673 2026-01-01T00:00:00Z https://repository.hneu.edu.ua/handle/123456789/39305 Назва: Межі дозволеної правди: мовні стратегії репрезентації Голодомору в регіональних офіційно-ділових текстах Сумщини Автори: Харчук Л. В.; Сухенко В. Г. Короткий огляд (реферат): У статті здійснено мовознавчий аналіз регіональних офіційно-ділових документів періоду Голодомору 1932–1933 років на матеріалі Сумщини. Дослідження зосереджене на виявленні мовних стратегій, за допомогою яких у протоколах партійних органів, розпорядчих листах, доповідних записках, прокурорських матеріалах та заявах «знизу» репрезентується голод і пов’язані з ним насильницькі практики. Показано, що офіційно-діловий дискурс не лише фіксує управлінські рішення, а й активно формує межі допустимого проговорення трагедії. Виявлено переважання таких стратегій, як евфемізація, зниження оцінного тону, замовчування фактів і використання стандартних мовних кліше. Ці підходи формують зредуковану та ідеологічно контрольовану репрезентацію історичної травми. Установлено, що маскування голоду й насильства реалізується через усунення виконавця дії, абстрагування подій, евфемістичну адміністративну лексику та домінування статистичних показників. Доповідні записки репрезентують мову вимушеної правди, у якій частково знімається евфемізація, проте зберігається мовна лояльність до системи. Прокурорські матеріали формують модель контрольованого викриття, коли насильство називається прямо, але відповідальність локалізується на окремих виконавцях. Скарги й заяви «знизу» демонструють крайні межі дозволеної правди, поєднуючи детальний опис репресивних практик із мовою страху та ідеологічно прийнятними формулами. Офіційно діловий дискурс відтворює канонічні моделі радянської мовної політики, обмежуючи можливості відкритого розуміння Голодомору як геноциду українського народу. Зроблено висновок, що регіональні офіційно-ділові тексти утворюють цілісну систему мовних стратегій, у межах якої контролюється не саме існування трагедії, а спосіб її називання, що сприяло тривалому витісненню Голодомору з публічного мовного простору. Thu, 01 Jan 2026 00:00:00 GMT https://repository.hneu.edu.ua/handle/123456789/39305 2026-01-01T00:00:00Z https://repository.hneu.edu.ua/handle/123456789/39273 Назва: The linguistic landscape of Kharkiv during the independence of Ukraine (from August 1991 until now) Автори: Кarikova N. M. Короткий огляд (реферат): This article is dedicated to the study of the linguistic landscape of Kharkiv – one of the largest cities in Ukraine in terms of both area and population. The focus is on the post-Soviet period of the city’s toponymic map formation, starting from August 1991, when Ukraine declared its independence and began restoring its statehood, up to the present day. A correlation has been established between the socio-political events that took place in the country during this period and linguistic phenomena, which have undoubtedly influenced the linguistic landscape of Kharkiv. Three periods of transformation in Kharkiv’s toponymic system have been identified, two of which are associated with the adoption of laws on decommunization and decolonization of toponymy. A lexical-semantic analysis of new nominations has been conducted, and the main thematic groups of lexical units have been determined, taking into account their motivational meanings. The article identifies the functions performed by a toponym as an address marker of language, highlighting the primary function along with accompanying ones such as ideological, memorial, cultural-educational and aesthetic functions. It has been established that among the new urbanonyms, anthroponymic names predominate, commemorating outstanding Ukrainians, including statesmen, scientists, educators, cultural and artistic figures, as well as warriors who defended Ukrainian statehood. It has also been revealed that, for the first time, the names of heroes who perished during the full-scale Russian-Ukrainian war have appeared on the city’s toponymic map. The study concludes with an analysis of the total number of renamed urban objects during the specified period. It has been determined that the toponymic transformations in the city occurred due to the political will of the country’s leadership, which, at the legislative level, enabled the process of decommunization and decolonization of Ukraine’s toponymic map through the adoption of relevant laws. Wed, 01 Jan 2025 00:00:00 GMT https://repository.hneu.edu.ua/handle/123456789/39273 2025-01-01T00:00:00Z https://repository.hneu.edu.ua/handle/123456789/39141 Назва: Погляди Левка Полюги на культуру сучасної української літературної мови Автори: Карікова Н. М. Короткий огляд (реферат): У статті висвітлено погляди Левка Полюги, знаного вітчизняного лексикографа, на культуру сучасної української літературної мови. Проаналізовано низку його наукових праць, де вчений розмірковував про такі основні поняття, як норма, нормативність, чистота мови, а також про «Український правопис» – одну з найважливіших нормативних праць, що кодифікує вже усталені форми сучасної літературної мови. Визначено роль учителів, які мали безпосередній вплив на формування наукових поглядів Л. Полюги на культуру сучасної української мови. Докладно проаналізовано його розвідку «Чистота рідної мови – це рівень культури людини» (2003 р.), де автор сформулював причини неналежного знання рідної мови українцями, вказав на невідповідне ставлення до української мови з боку держави й на свідоме розхитування норм сучасної української літературної мови тими, хто має ці норми виробляти й закріплювати. Виявлено його виважене ставлення до численних запозичень насамперед з англійської мови, які сучасні мовці часто невмотивовано використовують у своїй мові, не усвідомлюючи наслідків такого бездумного вживання іншомовної лексики. Окрім того, розглянуто його лексикографічні праці, де також віддзеркалено погляди науковця на мовну культуру. З’ясовано, що Левко Полюга визнавав значну роль українських лексикографічних джерел для збереження національної самосвідомості українців та їх рідної мови. Зроблено висновок про цілісну систему сформованих поглядів науковця на окреслено питання, який чітко усвідомлював значення української мови для духовного й культурного розвитку нації, а також визначав провідну роль у цьому держави, що має впроваджувати виважену мовну політику для захисту й збереження титульної мови нації. Thu, 01 Jan 2026 00:00:00 GMT https://repository.hneu.edu.ua/handle/123456789/39141 2026-01-01T00:00:00Z