Дослідження впливу кількості етилсилікату, золю на його основі та фенолформальдегідної смоли на міцністні властивості невипалених магнезіально-вуглецевих вогнетривів

Abstract

При використанні повного факторного експерименту досліджено вплив кількості модифікаторів: етилсилікату (Z1 = 0,5 – 1,5 %), золю його основі (Z2 = 0,25 – 0,75 %) та рідкої фенолформальдегідної смоли (Z3 = 3,0 – 4,0 %) на характеристики міцності периклазовуглецевих матеріалів. Встановлено, що для отримання міцних безвипалюваних периклазовуглецевих вогнетривів у склад шихти необхідно вводи максимальну кількість фенолформальдегідної смоли (4 %) та етил силікату (1,5 %) та мінімальну кількість золю на основі етил силікату (0,25 %). При использовании полного факторного эксперимента исследовано влияние количества модификаторов: этилсиликата (Z1 = 0,5 – 1,5 %), золя его основе (Z2 = 0,25 – 0,75 %) и жидкой фенолформальдегидной смолы (Z3 = 3,0 – 4,0 %) на прочность периклазоуглеродистых материалов. Установлено, что для получения прочных безобжиговых периклазоуглеродистых огнеупоров в состав шихты необходимо вводить максимальное количество фенолформальдегидной смолы (4 %), этилсиликата (1,5 %) и минимальное количество золя на основе этилсиликата (0,25 %). Using the full factorial experiment, the influence of the number of modifiers: ethylsilicate (Z1 = 0,5 – 1,5 %), sol based on it (Z2 = 0,25 – 0,75 %) and liquid phenol formaldehyde resin (Z3 = 3,0 – 4,0 %) on the strength of periclase-carbonaceous materials. It has been established that in order to obtain strong non-perliquid periclase-carbon refractories, the maximum amount of phenol-formaldehyde resin (4 %), ethylsilicate (1,5 %) and the minimum amount of sol based on ethylsilicate (0,25 %) should be included in the charge composition.