Трансформаційні вектори розвитку інституту кібердипломатії в умовах експансії технологій штучного інтелекту

Abstract

Підрозділ присвячено комплексному аналізу становлення, структури та еволюції кібердипломатії як самостійного міждисциплінарного інституту системи міжнародних відносин в епоху ШІ та великих мовних моделей (LLM). Досліджено якісний перехід від класичного технічного захисту серверів до протидії новітнім алгоритмічним і когнітивним загрозам, що атакують суспільну свідомість без застосування конвенційної військової сили. У підрозділі проаналізовано концепт кіберсили М. Маятт, який доводить, що малі держави здатні компенсувати брак фізичного масштабу швидкістю цифровізації та формуванням глобальних правових правил гри; узагальнено унікальний прецедент тотальної гібридної війни, де Україна виступила в ролі проактивного «медіатора меж», побудувавши стратегічні альянси з BigTech-корпораціями та трансформувавши класичну практику в «напівпровідникову дипломатію». Окрему увагу приділено трирівневій архітектурі сучасної кібердипломатії. Доведено, що в умовах «технонаціоналізму» та ризиків «алгоритмічної колонізації» технологічний суверенітет і здатність захищати власний когнітивний простір стають головним мірилом суб’єктності держави на світовій арені.