Зміст інституту власності у Римському праві

Abstract

Згідно законодавству Юстиніана, якщо незважаючи на переробку, річ можна, можливо повернути в першочерговий вигляд (наприклад, вазу з металу переплавити в зливок металу), річ належить власнику матеріалу. Якщо ж це неможливо, річ стає власністю того, хто провів переробку (специфіканта). Але він повинен був відшкодувати власнику матеріалу його вартість. По праву Юстиніана специфікант ставав власником і в тому випадку, якщо до чужого матеріалу додав свій власний. Розглянуто з'єднання (accessio) та змішання речей (commixtio). Поєднання речей мало місце у випадках, коли одна річ поглиналася іншою так, що перетворювалася на її складову частину і тим самим втрачала своє самостійне існування, а отже, надходила у власність того, кому належала основна річ Передача речі (traditio) була найважливішим та найпоширенішим способом набуття права власності. Право власності як основне майнове право римських громадян захищалося за допомогою різних правових засобів, які мають на меті надати можливість власнику безперешкодно користуватися своєю річчю.