https://repository.hneu.edu.ua/handle/123456789/15769 2026-06-02T22:17:35Z https://repository.hneu.edu.ua/handle/123456789/40240 Назва: Правовий аналіз міжнародних стандартів антикорупції, їх імплементація та адаптація в правовій системі України Автори: Лисяк О. І. Короткий огляд (реферат): У статті здійснено комплексний правовий аналіз міжнародних антикорупційних стандартів у контексті їх практичної реалізації в національних правових системах. Актуальність дослідження зумовлена тим, що корупція залишається однією з ключових загроз демократичному врядуванню, економічній стабільності та довірі до державних і корпоративних інституцій, а формальне запровадження міжнародних антикорупційних інструментів не завжди призводить до очікуваного зниження корупційних ризиків. Особливу увагу приділено розмежуванню правової природи міжнародних договорів у сфері протидії корупції та міжнародних стандартів, які, на відміну від міжнародних договорів, не мають обов’язкового характеру, проте відіграють ключову роль у формуванні практичних механізмів доброчесності, комплаєнсу та управління корупційними ризиками. У роботі проаналізовано основні міжнародні договори, що формують рамкові зобов’язання держав у сфері запобігання корупції, зокрема Конвенцію ООН проти корупції, Кримінальну конвенцію про боротьбу з корупцією, Цивільну конвенцію про боротьбу з корупцією, а також Конвенцію ОЕСР щодо підкупу іноземних посадових осіб. Обґрунтовано, що зазначені акти створюють нормативні передумови для розроблення і впровадження антикорупційних стандартів, але не встановлюють детальних процедур їх реалізації. У цьому зв’язку досліджено значення міжнародних стандартів ISO як інструментів, що конкретизують міжнародні зобов’язання та пропонують уніфіковані управлінські рішення для публічного і приватного секторів. Окремий акцент зроблено на аналізі стандартів ISO 37001, ISO 37002, ISO 37000 та ISO 37301, які формують сучасну архітектуру антикорупційного та комплаєнс-управління. Визначено їхню роль у запровадженні систем запобігання хабарництву, захисту викривачів, етичного управління та контролю за дотриманням нормативних вимог. Разом із тим доведено, що універсальність міжнародних стандартів має обмежений характер, оскільки їх ефективність безпосередньо залежить від рівня політичної волі, інституційної спроможності, правової культури, кадрового забезпечення та соціокультурних особливостей конкретної держави. У статті обґрунтовується необхідність адаптації міжнародних антикорупційних стандартів до національного правового та управлінського контексту. На прикладі України показано, що поєднання міжнародних принципів із національними практиками, розвиток системи антикорупційного комплаєнсу, підготовка професійних кадрів і системне навчання персоналу створюють передумови для реального, а не декларативного, впровадження стандартів. Зроблено висновок, що міжнародні антикорупційні стандарти є ефективними не самі по собі, а за умови їх комплексної інтеграції в національну систему управління та правозастосування. 2026-01-01T00:00:00Z https://repository.hneu.edu.ua/handle/123456789/40194 Назва: Оцінка цифрової відкритості територіальних громад як інструмент реалізації публічно-правових принципів: досвід ЄС Автори: Брусільцева Г. М.; Лола Ю. Ю. Короткий огляд (реферат): У статті досліджено цифрову відкритість територіальних громад як інструмент реалізації публічно-правових принципів гласності, підзвітності, доступу до інформації, участі громадян та рівності доступу до публічних послуг. Проаналізовано нормативно-правові засади забезпечення цифрової відкритості в Україні та Європейському Союзі, визначено їх спільні риси та ключові відмінності. Обґрунтовано, що правове регулювання ЄС має більш системний характер, оскільки поєднує регулювання відкритих даних, повторного використання інформації публічного сектору, електронної ідентифікації, цифрової доступності та захисту персональних даних, тоді як в Україні відповідне регулювання залишається більш фрагментарним і значною мірою базується на поєднанні законодавчих та підзаконних актів. Узагальнено сучасні індикаторні підходи до оцінювання цифрового врядування, зокрема UN EGDI, E-Participation Index, GovTech Maturity Index, OECD DGI та e-Government Benchmark ЄС. Встановлено, що Україна демонструє високі результати за міжнародними індексами цифрової відкритості, однак локальний рівень цифрової трансформації регіонів і територіальних громад розвивається нерівномірно. Доведено, що розрив між загальнодержавними та локальними показниками цифрового розвитку зумовлений нерівномірністю ресурсного забезпечення, кадрової та управлінської спроможності, технічної інфраструктури, а також недостатнім рівнем цифрової грамотності населення, особливо у сільських регіонах. Обґрунтовано доцільність удосконалення законодавства у сфері місцевого самоврядування, зокрема щодо закріплення повноважень органів місцевого самоврядування у сфері електронного урядування, відкритих даних, електронного документообігу та цифрової взаємодії з громадянами. Визначено, що досвід ЄС може бути використаний як орієнтир для формування більш цілісної моделі цифрової відкритості територіальних громад в Україні. 2026-01-01T00:00:00Z https://repository.hneu.edu.ua/handle/123456789/40164 Назва: Правові засади реформування системи управління відходами в Україні в контексті євроінтеграційних процесів Автори: Остапенко О. Г. Короткий огляд (реферат): У статті проведено комплексний науковий аналіз трансформації системи управління відходами в Україні в умовах стратегічного курсу на євроінтеграцію та екстремальних викликів воєнного стану. Досліджено нормативно-правове забезпечення реформи, зокрема процес імплементації ієрархії управління відходами та переорієнтації державної політики з лінійного споживання на модель циркулярної економіки. Автором деталізовано механізми практичного застосування принципу «забруднювач платить» та систем розширеної відповідальності виробника як ключових інструментів забезпечення фінансової стійкості галузі. Особливу увагу приділено аналізу нормативного інструментарію та правових інновацій, спрямованих на подолання наслідків збройної агресії Російської Федерації. Зокрема, розкрито специфіку урядової постанови, що регулює механізми поводження з відходами руйнації, сумарний обсяг яких уже обчислюється мільйонами кубічних метрів. У роботі обґрунтовано, що запуск спеціалізованих ліній переробки будівельного сміття (на прикладі досвіду селища Бородянка) є критично важливим для гарантування екологічної без-пеки та формування необхідної ресурсної бази для майбутнього відновлення інфраструктури постраждалих громад. У межах дослідження муніципального аспекту реформи проаналізовано багаторівневу модель управління, що базується на впровадженні інституту адміністратора послуги та алгоритмах розроблення місцевих планів управління відходами. Виявлено та охарактеризовано правові прогалини у питаннях обліку та утилізації відходів, власник яких не встановлений, що створює бар’єри для ефективного бюджетного планування на місцевому рівні. Розглянуто фінансові інструменти забезпечення реформи: від державно-приватного партнерства до програмного фінансування у межах Ukraine Facility, що за підтримки міжнародних фінансових інституцій дозволяє очікувати скорочення обсягів захоронення на 40–50%. Доведено, що успішна модернізація галузі неможлива без інтеграції цифрових інструментів. Обґрунтовано ефективність переходу до ризик-орієнтованого державного контролю із застосуванням системи балів ризику та принципу простежуваності (traceability) через інформаційну систему «ЕкоСистема». У висновках сформульовано стратегічні пріоритети розвитку галузі, що включають створення профільного ЦОВВ та ухвалення пакета секторальних законів (щодо упаковки, батарей, електричного обладнання), що дозволить синхронізувати українське законодавство з екологічним acquis ЄС. 2026-01-01T00:00:00Z https://repository.hneu.edu.ua/handle/123456789/40141 Назва: Наслідки приєднання рухового майна до нерухомого за римським правом Автори: Ваганова І. М. Короткий огляд (реферат): За спостереженням Л. П. В. ван Влієта, практично в усіх правопорядках правила, що визначають правові наслідки приєднання рухомого майна до земельної ділянки, ґрунтуються на двох принципах: принципі збереження нової вартості, здобутої в результаті такого приєднання та принципі захисту довіри третіх осіб до правомірності очевидної для них ситуації включеності зазначеної рухомої речі до об'єкта нерухомості як його невід'ємного елемента. Попри поширене переконання, згідно з яким римська юриспруденція була байдужою як до міркувань економічного аналізу права, так і до захисту довіри в обороті, стосовно підходу римських юристів до правових наслідків inaedificatio (забудови) можна вгледіти і те, і інше. Заборона на віндикацію використаного для будівництва матеріалу, що виправдовувалася неприпустимістю руйнування вже зведених споруд, очевидно відображає саме прагнення не допустити згубного впливу на народне господарство в цілому (що зачіпає публічний інтерес) через знищення нової вартості, створеної в результаті приєднання рухомих речей (матеріалів) до нерухомості. Рефлексія римлян на цю тему цілком відповідає сучасним уявленням про суть економічного аналізу права. Водночас сформоване в римській юриспруденції уявлення, згідно з яким actio ad exhibendum (позов про пред’явлення) та віндикація все ж таки можливі проти забудовника як fictus possessor (фіктивного володільця) у ситуації, коли він використав для будівництва завідомо чужий матеріал, тобто з його боку в цьому сенсі мав місце dolus (злий умисел), явно свідчить про прагнення захистити тільки добросовісних забудовників. Таким чином підтримувалася довіра учасників обороту до правомірності вчинюваних ними набуттів та визначення їхньої подальшої долі власною волею та у власному інтересі. При цьому прагнення римських юристів збалансувати захист, наданий добросовісному забудовнику, із притаманним римському праву пієтетом щодо права власності, маніфестувалося в допущенні віндикації цих матеріалів навіть у добросовісного забудовника в ситуації, коли споруда розвалилася, була розібрана або ці матеріали іншим чином були від неї відокремлені, знову набуваючи статусу самостійного об'єкта права. У тому ж ряду стоїть і наділення добросовісного володільця земельної ділянки правом ius tollendi (правом на вилучення своїх речей) при поверненні ним цієї ділянки власнику. 2026-01-01T00:00:00Z