https://repository.hneu.edu.ua/handle/123456789/186 Sat, 06 Jun 2026 10:19:03 GMT 2026-06-06T10:19:03Z https://repository.hneu.edu.ua/handle/123456789/40375 Назва: Ціна свободи : чи має право на компенсацію «постраждалий» від розлучення? Автори: Пономаренко О. М. Короткий огляд (реферат): У статті досліджується правова природа шлюбу та проблема визначення статусу постраждалої особи при його розірванні. Аналізується співвідношення суб'єктивного права на розлучення як гарантії свободи та необхідності захисту інтересів того з подружжя, який зазнав втрат внаслідок припинення відносин. Обґрунтовується застосування інституту компенсації не як правової санкції, а як інструменту відновлення порушеної майнової рівноваги на засадах справедливості. Наголошується на доцільності законодавчого закріплення механізмів компенсації для осіб, які інвестували власні ресурси в сім'ю за рахунок відмови від професійної самореалізації та залишилися соціально вразливими. Thu, 01 Jan 2026 00:00:00 GMT https://repository.hneu.edu.ua/handle/123456789/40375 2026-01-01T00:00:00Z https://repository.hneu.edu.ua/handle/123456789/40374 Назва: Ціна свободи: компенсація при розірванні шлюбу як форма забезпечення справедливості за порушення «подружніх зобовʼязань» Автори: Пономаренко О. Короткий огляд (реферат): Стаття присвячена комплексному дослідженню правової природи компенсації при розірванні шлюбу як інструменту забезпечення справедливості та захисту законних очікувань подружжя. Актуальність роботи зумовлена лібералізацією шлюборозлучних процесів, яка, гарантуючи абсолютну свободу розірвання шлюбу, залишає соціально та економічно незахищеною ту сторону, яка пожертвувала своїм професійним розвитком заради сім’ї. Використання економічної теорії розуміння шлюбу дозволило довести, що усвідомлена відмова одного з подружжя від кар’єрного зростання на користь ведення домашнього господарства веде до безповоротної втрати його людського капіталу. Обґрунтовується, що відшкодування цих економічних втрат виступає виключно мірою захисту, що базується на принципі розподільної справедливості. Оскільки чинне законодавство України надає лише фрагментарні судові механізми вирівнювання такого дисбалансу, оптимальним інструментом нівелювання ризиків визнається договірне регулювання, що дозволяє подружжю превентивно закріпити матеріальні гарантії. Окрему увагу в роботі приділено компенсації моральної шкоди, яка розглядається як міра цивільно-правової відповідальності, заснована на принципі урівнювальної справедливості. Доводиться, що підставою для її стягнення виступає не сам факт розпаду сім’ї або ініціація розлучення, а виключно доведена винна поведінка (подружня зрада, психологічне насильство, приниження гідності), що кваліфікується як делікт і пряме посягання на особисті немайнові права людини. Аналіз передового правозастосовного досвіду Франції, Туреччини та Китайської Народної Республіки підтверджує доцільність і ефективність застосування деліктних позовів між подружжям при розірванні шлюбу. У результаті дослідження виявлено концептуальну непослідовність проєкту Цивільного кодексу України, який захищає очікування осіб при розірванні заручин, але ігнорує глибокі страждання подружжя при руйнуванні багаторічного союзу. Сформульовано висновок про необхідність системної імплементації в національне законодавство чітких алгоритмів монетизації втраченого людського капіталу при розлученні та розширення підстав для деліктної відповідальності за порушення фундаментальних особистих прав іншого з подружжя. Thu, 01 Jan 2026 00:00:00 GMT https://repository.hneu.edu.ua/handle/123456789/40374 2026-01-01T00:00:00Z https://repository.hneu.edu.ua/handle/123456789/40373 Назва: Баланс справедливості при розірванні шлюбу: компенсаційна функція сімейного права Автори: Пономаренко О. Короткий огляд (реферат): У статті досліджується проблема забезпечення фактичної рівності подружжя при розірванні шлюбу. Аналізується соціально-економічна нерівність, яка виникає внаслідок виконання одним із подружжя неоплачуваної домашньої праці та обов'язків з виховання дітей за рахунок можливостей власної професійної самореалізації. Обґрунтовується необхідність розвитку в українському законодавстві правових механізмів компенсації, заснованих на принципі розподільної справедливості. Зазначається, що такий підхід має враховувати як матеріальні, так і нематеріальні форми внеску в сім'ю, забезпечуючи відновлення порушеної рівноваги та захист інтересів соціально вразливого з подружжя. Wed, 01 Jan 2025 00:00:00 GMT https://repository.hneu.edu.ua/handle/123456789/40373 2025-01-01T00:00:00Z https://repository.hneu.edu.ua/handle/123456789/40240 Назва: Правовий аналіз міжнародних стандартів антикорупції, їх імплементація та адаптація в правовій системі України Автори: Лисяк О. І. Короткий огляд (реферат): У статті здійснено комплексний правовий аналіз міжнародних антикорупційних стандартів у контексті їх практичної реалізації в національних правових системах. Актуальність дослідження зумовлена тим, що корупція залишається однією з ключових загроз демократичному врядуванню, економічній стабільності та довірі до державних і корпоративних інституцій, а формальне запровадження міжнародних антикорупційних інструментів не завжди призводить до очікуваного зниження корупційних ризиків. Особливу увагу приділено розмежуванню правової природи міжнародних договорів у сфері протидії корупції та міжнародних стандартів, які, на відміну від міжнародних договорів, не мають обов’язкового характеру, проте відіграють ключову роль у формуванні практичних механізмів доброчесності, комплаєнсу та управління корупційними ризиками. У роботі проаналізовано основні міжнародні договори, що формують рамкові зобов’язання держав у сфері запобігання корупції, зокрема Конвенцію ООН проти корупції, Кримінальну конвенцію про боротьбу з корупцією, Цивільну конвенцію про боротьбу з корупцією, а також Конвенцію ОЕСР щодо підкупу іноземних посадових осіб. Обґрунтовано, що зазначені акти створюють нормативні передумови для розроблення і впровадження антикорупційних стандартів, але не встановлюють детальних процедур їх реалізації. У цьому зв’язку досліджено значення міжнародних стандартів ISO як інструментів, що конкретизують міжнародні зобов’язання та пропонують уніфіковані управлінські рішення для публічного і приватного секторів. Окремий акцент зроблено на аналізі стандартів ISO 37001, ISO 37002, ISO 37000 та ISO 37301, які формують сучасну архітектуру антикорупційного та комплаєнс-управління. Визначено їхню роль у запровадженні систем запобігання хабарництву, захисту викривачів, етичного управління та контролю за дотриманням нормативних вимог. Разом із тим доведено, що універсальність міжнародних стандартів має обмежений характер, оскільки їх ефективність безпосередньо залежить від рівня політичної волі, інституційної спроможності, правової культури, кадрового забезпечення та соціокультурних особливостей конкретної держави. У статті обґрунтовується необхідність адаптації міжнародних антикорупційних стандартів до національного правового та управлінського контексту. На прикладі України показано, що поєднання міжнародних принципів із національними практиками, розвиток системи антикорупційного комплаєнсу, підготовка професійних кадрів і системне навчання персоналу створюють передумови для реального, а не декларативного, впровадження стандартів. Зроблено висновок, що міжнародні антикорупційні стандарти є ефективними не самі по собі, а за умови їх комплексної інтеграції в національну систему управління та правозастосування. Thu, 01 Jan 2026 00:00:00 GMT https://repository.hneu.edu.ua/handle/123456789/40240 2026-01-01T00:00:00Z