Особливості сприйняття часу рятувальниками з різним рівнем стресостійкості

Abstract

У статті представлено результати теоретичного аналізу та емпіричного дослідження особливостей сприйняття часу рятувальниками з різним рівнем стресостійкості. Встановлено, що сприйняття часу відображає об’єктивні аспекти тривалості, швидкості та послідовності явищ реальності. Це дозволяє людині адаптуватися в ситуаціях, де від швидкості реакції залежить успіх дій, а іноді й безпека людей. Науковці описують незвичайні переживання часу, такі як його сповільнення, нерівномірність, прискорення, фрагментарність, неприємність тощо. Вчені вважають, що зміна сприйняття часу може бути результатом кризових ситуацій, травматичних подій та катастроф. Вони описують зміни масштабу часу у стресових ситуаціях. Однією з індивідуально-психологічних особливостей, які впливають на сприйняття часу у рятувальників, є стресостійкість. Це складна інтегральна властивість особистості, що включає комплекс інтелектуальних, когнітивних, емоційних та особистісних якостей, дозволяє фахівцю витримувати значні фізичні, розумові та емоційні навантаження та зберігати ефективність функціонування. Результати емпіричного дослідження показали, що рятувальники мають переважно середній та високий рівні стресостійкості, що свідчить про оптимальну адаптацію до вимог професійної діяльності. У надзвичайних ситуаціях сприйняття часу у рятувальників значно відрізняється від його сприйняття в звичайних ситуаціях за різними параметрами. Виявлено відмінності за такими параметрами, як плавність, приємність, одноманітність, цілісність та безперервність. Рятувальники з високим рівнем стресостійкості більш точно оцінюють тривалість проміжків часу. Ті, хто суб’єктивно недооцінюють час, переважно мають середній та низький рівень стресостійкості, переоцінюють час частіше особи з низьким рівнем стресостійкості. Рятувальники, які правильно оцінюють час, зазвичай використовують конструктивні способи подолання складних ситуацій. Також вони не схильні надмірно ускладнювати ситуацію, що сприяє опірності стресам у професійній діяльності.