Фінансова архітектоніка системи вищої освіти україни: вектори трансформації

Abstract

У статті здійснено концептуалізацію фінансової архітектоніки системи вищої освіти України як багаторівневої, функціонально взаємопов’язаної конструкції, що об’єднує інституційні, нормативно-правові, ресурсні, управлінські та функціонально-цільові компоненти, покликані забезпечувати сталу фінансову спроможність закладів вищої освіти (ЗВО) в умовах динамічного соціально-економічного середовища. Метою дослідження є теоретичне обґрунтування та побудова векторної моделі трансформації фінансової архітектоніки з урахуванням стратегічних викликів, ресурсних обмежень, регіональної специфіки та глобальних тенденцій у сфері вищої освіти. В роботі виявлено ключові дисфункції чинної моделі фінансування, зокрема: централізований характер фінансового управління, слабку диференціацію каналів ресурсного забезпечення, обмежену автономію ЗВО, нормативну фрагментарність та недостатню результатоорієнтованість бюджетних механізмів. У межах дослідження запропоновано аналітичну типологізацію стратегічних і тактичних векторів трансформації, які охоплюють перехід до фінансування за результатами, розширення фінансової автономії університетів, інтеграцію фінансової політики з національними пріоритетами, диверсифікацію джерел надходжень, розвиток державно-приватного партнерства, цифровізацію фінансового управління та посилення соціальної доступності освіти. Наукова новизна полягає у формалізації фінансової архітектоніки як інституційної платформи стратегічного управління розвитком вищої освіти та побудові інтегрованої моделі її адаптації до трансформаційних викликів. Практична цінність одержаних результатів полягає в обґрунтуванні напрямів реформи фінансового забезпечення ЗВО, що може бути використано при формуванні державної політики у сфері фінансування вищої освіти, зокрема при розробці програмного бюджетування, удосконаленні формульного підходу, стимулюванні залучення альтернативних джерел фінансування та підвищенні ефективності використання бюджетних коштів. У висновках окреслено потенціал векторної моделі як основи для формування адаптивної, результатоцентричної та інклюзивної системи фінансування, що здатна забезпечити конкурентоспроможність української вищої освіти в умовах глобальних змін.