Денацифікація: сутність та зміст у контексті оцінки наративів російської пропаганди (конституційно-правовий та міжнародно-правовий аспекти)

Abstract

Активна фаза збройної агресії Російської Федерації проти України триває вже більше трьох років. Для її виправдання, посилаючись на ст. 51 Статуту ООН про самооборону, серед цілей агресії (яку Президент Російської Федерації вирішив іменувати «Спеціальною військової операцією») визначено денацифікацію та демілітаризацію України. Обрання такої мети навряд чи можна вважати випадковою чи необдуманою, бо для людства нацизм, що фактично виступав причиною Другої Світової війни, став жахливою трагедією. Після війни повага і захист прав людини, утворення міжнародних механізмів їх захисту стали першочерговими завданнями для світового співтовариства. З метою подолання нацизму та його викорінення, перш за все в Австрії та Німеччини, на Потсдамській конференції було ухвалено рішення про необхідність ліквідації її причин, умов та наслідків; зокрема, здійснення денацифікації – усунення нацистів та нацизму із суспільного життя Німеччини, Австрії та по всій окупованій Європі після падіння Третього Рейху. Ключовим аспектом денацифікації було дотримання заходів жорсткого контролю над суспільним життям німців, зокрема, звільнення нацистських діячів з органів державної влади, навчальних закладів та публічного сфери в цілому. Маніпулюючи свідомістю представників іноземних держав, у міжнарод-них організаціях та судових установах представники РФ іменують Революцію Гідності держаним переворотом, внаслідок якого владу отримали нацисти, і заявляють про потребу ліквідації будь-яких проявів нацизму в Україні і необхідності її повернення на шлях демократичного розвитку. Саме ці пропагандистські ідеї боротьби з нацизмом в Україні і є підґрунтям проголошеної мети військової операції РФ і виправданням її збройної агресії. Але такі заяви не мають жодного об’єктивного підтвердження. Не зважаючи на це, на міжнародній арені РФ докладає максимальних зусиль для того, щоб переконати представників іноземних держав у пануванні в Україні нацизму. Водночас рішенням Окружного суду Гааги від 17 листопада 2022 року було безумовно визнано і підтверджено наявність повного російського контролю над військами ДНР у момент збиття малайзійського боінгу, що дало змогу визнати триваючий з 2014 року конфлікт між Україною та РФ міждержавним (всупереч заявам РФ про громадянську війну в Україні). Саме тому визначення правової природи денацифікації у контексті збройної агресії РФ та її інформаційної пропаганди, а також за відсутності сучасних досліджень її правової природи обумовлюють актуальність дослідження цієї теми.