Договірне регулювання розподілу роялті та їх адміністрування організаціями колективного управління (ОКУ) в Україні

Abstract

Стаття присвячена комплексному юридичному та економічному аналізу договірної моделі регулювання процесів збору, обліку, розподілу та адміністрування роялті, які здійснюються організаціями колективного управління (ОКУ) в Україні. Актуальність дослідження зумовлена системною проблемою непрозорості договірних механізмів та низькою економічною ефективністю адміністрування роялті, що підриває довіру правовласників і негативно впливає на національну креативну економіку. Досліджено та проаналізовано: 1. Нормативну базу діяльності ОКУ, зокрема Закон України «Про ефективне управління майновими правами...» (Закон 2415), з акцентом на прогалини щодо прозорості та відкликання прав. 2. Ключові договірні моделі взаємодії: договори про управління правами («Правовласник – ОКУ») та ліцензійні договори («ОКУ – Користувач»). 3. Економічні показники ефективності, такі як Коефіцієнт Адміністративної Ефективності (КАЕ) та Часовий Лаг виплат (Time Lag). 4. Проведено бенчмаркінг української моделі з провідними міжнародними ОКУ: GEMA (Німеччина), PRS (Велика Британія) та SACEM (Франція). Виявлено системні недоліки, а саме: 1. Правова прогалина при відкликанні прав: Встановлено, що шестимісячний термін, визначений Законом 2415 для вилучення прав, створює суттєвий контрактний ризик, фактично «заморожуючи» права правовласника та виступаючи як антиконкурентний бар'єр на ринку. 2. Висока економічна неефективність: Українська система демонструє неприйнятно високий КАЕ (за гіпотетичними оцінками, 15%), що значно перевищує міжнародні стандарти GEMA (7% до 2027 р.) та PRS (9% стандарт), а також має тривалі часові лаги виплат (6–12 місяців). 3. Непрозорість методології розподілу: Аналіз ліцензійних договорів показав, що використання фіксованих тарифів (наприклад, за площею закладу HoReCa) замість реальних даних моніторингу унеможливлює точний розподіл роялті конкретним правовласникам, що є основною причиною критично низького рівня довіри. Запропоновано практичні рекомендації: 1. Для законодавця: Встановити законодавчий максимальний ліміт на адміністративні відрахування ОКУ (рекомендований максимум: 12%). Внести зміни до Закону 2415 для чіткого визначення моменту припинення юридичного мандата ОКУ з дати отримання заяви про вилучення прав. Запровадити обов'язкове публікування всієї звітності у стандартизованому, машиночитному форматі (XML/JSON). 2. Для ОКУ: Впровадити внутрішні цілі щодо зниження КАЕ (до 10% протягом трьох років). Інтегрувати сучасні технології обліку, включаючи відкриті або блокчейн-орієнтовані системи (за прикладом MusicStart SACEM), для забезпечення імутабельного та прозорого запису використання творів. Таким чином, для оздоровлення креативної економіки України необхідні негайні законодавчі зміни та технологічна модернізація, що дозволить підвищити прозорість, мінімізувати адміністративні витрати та відновити довіру правовласників до системи колективного управління.