Напрями економічного забезпечення розвитку системи охорони здоров'я у воєнний період

Abstract

Вступ. Охорона здоров’я є однією з критичних складових національної економіки, від стану якої залежить розвиток людського капіталу та соціальна стабільність країни. В умовах воєнного стану, введеного в Україні у зв’язку з повномасштабним російським вторгненням у 2022 році, її система охорони здоров’я зазнає безпрецедентних викликів, зокрема, через руйнування інфраструктури, вибуття медичного персоналу, дефіцит ресурсів і зростання потреб населення. Ефективне функціонування галузі в таких умовах потребує цілісного підходу до її економічного забезпечення, що охоплює фінансову, матеріально-технічну, кадрову, організаційну, інформаційну та інші компоненти. Мета. Метою статті є визначення основних проблемних напрямів економічного забезпечення розвитку системи охорони здоров’я України у воєнний період. Для досягнення мети систематизовано підходи українських і зарубіжних науковців до трактування поняття «економічне забезпечення» в галузі, проаналізовано публікації міжнародних організацій щодо поточного стану системи охорони здоров’я України. Матеріали і методи. У дослідженні використано методи системного й порівняльного аналізу. Матеріали статті взято з праць українських і зарубіжних учених, а також із публікацій міжнародних організацій. Порівняно складові економічного забезпечення, що є об’єктом українського наукового дискурсу, з найближчими до них за змістом функціональними концепціями у зарубіжній літературі. Результати. Обґрунтовано доцільність розглядання економічного забезпечення розвитку системи охорони здоров’я як інтегрованої системи управління взаємодією фінансової, матеріально-технічної, кадрової, організаційної та інформаційної компонент, спрямованої на забезпечення сталості, ефективності й адаптивності галузі. На основі аналізу публікацій міжнародних організацій визначено десять пріоритетних напрямів економічного забезпечення в умовах війни. Доведено, що нинішній рівень функціонування галузі забезпечується частково реформованими фінансовими механізмами, підтримкою міжнародних партнерів і цифровими інноваціями. Водночас головними бар’єрами залишаються нестача фінансування, дефіцит кадрів, порушення логістичних ланцюгів і нерівномірний доступ до медичних послуг в регіонах України. Перспективи. В подальшій науковій роботі доцільно зосередитися на визначенні напрямів соціального та кадрового забезпечення функціонування охорони здоров’я, розробці методичних підходів щодо впровадження ефективних рішень, пов’язаних із удосконаленням управління розвитком системи охорони здоров’я на макро-, мезо- та мікроекономічному рівнях.