Проблемні питання правового регулювання використання природних ресурсів суб’єктами господарювання в Україні: господарсько-правові, аграрно-правові та процесуальні аспекти

Abstract

У статті здійснено загальний аналіз правових норм чинного законодавства України, які регулюють питання використання природних ресурсів суб’єктами господарювання в Україні, з точки зору господарсько-правових, аграрно-правових та процесуальних аспектів їх використання в умовах сучасних економічних викликів. Проведено дослідження проблемних питань правового регулювання використання природних ресурсів суб’єктами господарювання в Україні в умовах постійних змін норм чинного законодавства та зростання викликів, спричинених воєнними діями, які здійснили катастрофічні наслідки для руйнування економічної та екологічної безпеки нашої держави. Проаналізовано положення чинних нормативно-правових актів, зокрема, Земельного кодексу України, Водного кодексу України, Кодексу України про надра, Лісового кодексу України, Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» та інших нормативних актів, що визначають правовий режим та порядок використання окремих видів природних ресурсів. На підставі здійсненого аналізу виявлено низку системних прогалин і колізій, які ускладнюють правозастосування та спричиняють неоднозначне тлумачення норм законодавства суб’єктами господарювання та контролюючими органами, що негативно позначається на правильності підготовки процесуальних документів та ефективності судового захисту порушених прав та законних інтересів. Особливу увагу приділено проблемі відсутності в українському законодавстві єдиного універсального визначення поняття «природні ресурси», що унеможливлює чітке розмежування правового статусу конкретних ресурсів та створює передумови для виникнення спорів у сфері господарської діяльності. У статті обґрунтовано, що фрагментарність нормативної бази та відсутність узгодженості між нормами різних галузей права негативно впливають на стабільність правового режиму природокористування, особливо у стратегічно важливому аграрному секторі. На підставі здійсненого аналізу визначено проблемні питання, які містяться в положеннях норм чинного законодавства, зокрема, в Земельному кодексі України, Водному кодексі України, Кодексі України про надра, Законі України «Про охорону навколишнього природного середовища», які спричиняють помилкові тлумачення суб’єктами господарювання та контролюючими органами деяких закріплених норм чинного законодавства, що в свою чергу впливає на правильність підходу до складання процесуальних документів при виникненні необхідності здійснення судового захисту своїх прав та законних інтересів. У статті наголошено, що правове регулювання природних ресурсів потребує системності та гармонізації норм цивільного, земельного, господарського, аграрного, цивільного, екологічного та адміністративного права. Запропоновано необхідність удосконалення норм чинного законодавства шляхом усунення суперечностей, перегляду застарілих положень, прийняття єдиного законодавчого визначення терміну «природні ресурси» для можливості ідентифікації кожного окремого природного ресурсу з метою формування цілісної концепції їх класифікації. З'ясовано, що чіткість правового регулювання порядку використання природних ресурсів має важливе значення не лише для практики господарювання, а й для процесуальної діяльності, оскільки впливає на структуру, зміст та обґрунтованість позовних заяв, відзивів, заперечень та інших процесуальних документів, які готуються у справах щодо захисту прав користувачів природних ресурсів. Результати дослідження спрямовані на формування науково обґрунтованих пропозицій щодо удосконалення нормативно-правової бази у сфері використання природних ресурсів суб’єктами господарювання, усунення проблем правозастосування та підвищення ефективності механізмів охорони природних ресурсів у сучасних умовах. Отримані висновки можуть бути використані в теорії земельного, господарського, аграрного, природоресурсного та екологічного права, а також у практичній діяльності суб’єктів господарювання, органів державної влади та місцевого самоврядування при розробленні управлінських рішень і підготовці процесуальних документів щодо захисту прав та законних інтересів у сфері природокористування.