Мистецька вертикаль Харківщини: розвиток початкової, середньої та вищої освіти кінця ХХ – початку ХХІ ст.

Abstract

Метою дослідження є комплексний аналіз розвитку мистецької вертикалі Харківщини наприкінці ХХ – на початку ХХІ століття з урахуванням структурних особливостей, динаміки та взаємозв’язків між початковою, середньою спеціальною та вищою освітою, а також виявлення факторів, що забезпечили стійкість цієї системи в умовах пострадянських трансформацій. Методичну основу становлять історико-генетичний і порівняльний аналіз, структурно-функціональний підхід, інституційний аналіз та контент-аналіз наукових праць, що дозволило простежити еволюцію мистецької підготовки, визначити механізми її наступності та реконструювати реальну конфігурацію освітньої мережі регіону. У результаті встановлено історичні передумови становлення художньої та музичної освіти Харківщини, окреслено вплив художньої школи М. Раєвської-Іванової та музичних інституцій кінця ХІХ – ХХ століття на формування локальних традицій, а також проаналізовано розвиток початкової мистецької освіти, що залишалася найбільш стабільною й чисельною ланкою завдяки поєднанню індивідуальних занять, колективних форм і сильної методичної бази. Показано, що у 1990–2000-х роках відбувалося суттєве розширення мистецьких напрямів та перехід до інтегрованої моделі шкіл мистецтв, яка відповідала потребам громад та загальноукраїнським тенденціям синтезу мистецтв. Висвітлено структурну диференціацію середньої спеціальної мистецької освіти, що поєднала академічні училища з новими фаховими коледжами, які виконували функцію містка між початковим і вищим рівнями підготовки та забезпечували кадрову стабільність регіону. Розкрито роль закладів вищої мистецької освіти – академії дизайну і мистецтв, університету мистецтв та академії культури – які формували професійний, науковий і методичний фундамент мистецької вертикалі та здійснювали вплив на оновлення навчальних програм, підвищення кваліфікації педагогів і розвиток художньо-естетичних практик. Наукова новизна роботи полягає в удосконаленні класифікації мистецьких закладів Харківщини шляхом врахування сучасної інституційної конфігурації, профільного розширення, територіальних відмінностей та вперше поданій комплексній інтерпретації мистецької вертикалі як цілісної системи, що забезпечує наступність змісту, кадрову безперервність і методичну узгодженість між рівнями освіти. Практична значущість полягає у можливості використання результатів для прогнозування розвитку мистецької освітньої мережі, оптимізації її структури, модернізації навчальних програм та розроблення регіональних стратегій підтримки мистецьких закладів у контексті сучасних соціокультурних викликів.