Китайська ініціатива «Один пояс – один шлях» як інструмент трансрегіональної інтеграції на регіональні порядки Азії та Африки

Abstract

Китайська ініціатива «Один пояс – один шлях» (BRI) трансформувалася з регіонального інфраструктурного проєкту на потужний геоекономічний інструмент, що впливає на архітектоніку міжнародних відносин, особливо в Азії та Африці. У статті здійснено комплексний аналіз BRI як механізму трансрегіональної інтеграції та визначено її вплив на формування і трансформацію регіональних порядків. Розглянуто концептуальну еволюцію ініціативи від ідеї відродження історичних торговельних шляхів до парадигми, що охоплює економічні, політичні, безпекові та гуманітарні аспекти. Окрему увагу приділено інституційній архітектурі BRI, зокрема мережевій структурі «комплексного білатералізму», фінансовим механізмам (Азійський банк інфраструктурних інвестицій, Фонд Шовкового шляху) та їхній ролі в посиленні асиметричної взаємозалежності. На основі порівняльного аналізу кейсів у Південній, Центральній та Південно-Східній Азії, а також в Африці (Нігерія, Кенія, Ефіопія, Джибуті) виявлено диференційований вплив BRI: від поглиблення стратегічного партнерства та інтеграції до політики хеджування та формування нових форм боргової, технологічної і політичної залежності. Доведено, що на трансрегіональному рівні BRI стимулює становлення «біполярного мультилатералізму», кидаючи виклик традиційним західним структурам (G7) і пропонуючи країнам Глобального Півдня альтернативну модель економічної взаємодії без нав’язування політичних чи культурних норм, що робить її привабливішою порівняно з традиційною моделлю глобалізації.