Науково-методичні підходи до дослідження управління конкурентоспроможністю

Abstract

Стаття присвячена теоретико-методичному обґрунтуванню підходів до дослідження управління конкурентоспроможністю в умовах сучасних трансформацій економічного розвитку. Розкрито сутнісні характеристики конкурентоспроможності як об’єкта наукового аналізу та визначено фактори, що зумовлюють необхідність використання багатовимірного методичного інструментарію для її дослідження. Систематизовано ключові науково-методичні підходи, серед яких системний, ситуаційний, цільовий та інтеграційний, і обґрунтовано їх методологічну роль у формуванні адекватної дослідницької парадигми. Особливу увагу приділено розкриттю інтеграційного підходу, який забезпечує поєднання різних наукових парадигм і дозволяє сформувати комплексне бачення механізмів управління конкурентоспроможністю на мікро-, мезо-, макро- та мегарівнях. Додатково акцентовано, що застосування такого підходу підсилює здатність економічних систем адаптуватися до структурних змін і забезпечувати стратегічну стійкість. Обґрунтовано, що конкурентоспроможність є системним, динамічним і контекстуально зумовленим явищем, оцінювання якого потребує врахування множинних критеріїв, прогнозних характеристик і специфіки зовнішнього та внутрішнього середовища. Визначено, що управління конкурентоспроможністю трансформується в інтегрований механізм адаптації економічних систем до викликів сталого розвитку, цифровізації та зростання екологічних вимог. Розкрито методичні засади формування конкурентних переваг у контексті глобальної взаємозалежності економік та переходу до моделей довгострокової стійкості. У результаті дослідження сформовано узагальнену методичну концепцію, яка забезпечує аналітичну цілісність і гнучкість під час вивчення конкурентоспроможності та слугує підґрунтям для подальших наукових розвідок у сфері стратегічного управління та економічного розвитку. Отримані результати створюють теоретичне підґрунтя для подальших досліджень, спрямованих на поглиблення оцінювання конкурентоспроможності, формування адаптивних моделей управління та уточнення індикаторів, релевантних умовам глобальної економічної трансформації.