Ціна свободи: компенсація при розірванні шлюбу як форма забезпечення справедливості за порушення «подружніх зобовʼязань»

Abstract

Стаття присвячена комплексному дослідженню правової природи компенсації при розірванні шлюбу як інструменту забезпечення справедливості та захисту законних очікувань подружжя. Актуальність роботи зумовлена лібералізацією шлюборозлучних процесів, яка, гарантуючи абсолютну свободу розірвання шлюбу, залишає соціально та економічно незахищеною ту сторону, яка пожертвувала своїм професійним розвитком заради сім’ї. Використання економічної теорії розуміння шлюбу дозволило довести, що усвідомлена відмова одного з подружжя від кар’єрного зростання на користь ведення домашнього господарства веде до безповоротної втрати його людського капіталу. Обґрунтовується, що відшкодування цих економічних втрат виступає виключно мірою захисту, що базується на принципі розподільної справедливості. Оскільки чинне законодавство України надає лише фрагментарні судові механізми вирівнювання такого дисбалансу, оптимальним інструментом нівелювання ризиків визнається договірне регулювання, що дозволяє подружжю превентивно закріпити матеріальні гарантії. Окрему увагу в роботі приділено компенсації моральної шкоди, яка розглядається як міра цивільно-правової відповідальності, заснована на принципі урівнювальної справедливості. Доводиться, що підставою для її стягнення виступає не сам факт розпаду сім’ї або ініціація розлучення, а виключно доведена винна поведінка (подружня зрада, психологічне насильство, приниження гідності), що кваліфікується як делікт і пряме посягання на особисті немайнові права людини. Аналіз передового правозастосовного досвіду Франції, Туреччини та Китайської Народної Республіки підтверджує доцільність і ефективність застосування деліктних позовів між подружжям при розірванні шлюбу. У результаті дослідження виявлено концептуальну непослідовність проєкту Цивільного кодексу України, який захищає очікування осіб при розірванні заручин, але ігнорує глибокі страждання подружжя при руйнуванні багаторічного союзу. Сформульовано висновок про необхідність системної імплементації в національне законодавство чітких алгоритмів монетизації втраченого людського капіталу при розлученні та розширення підстав для деліктної відповідальності за порушення фундаментальних особистих прав іншого з подружжя.