Трансформація інституційного середовища Польщі в умовах європейської інтеграції: досвід для України

Abstract

У статті проведено комплексне дослідження польського досвіду євроінтеграції крізь призму взаємозв’язку інституційних реформ, економічної трансформації та механізмів фінансової підтримки Європейського Союзу. Систематизовано основні інструменти інтеграційної політики ЄС щодо країн-кандидатів (програми «ФАРЕ», «САПАРД», «ІСПА») та обґрунтовано їх вплив на формування ефективних державних і соціально-економічних інститутів Польщі. Також розглянуто особливості плану «Бальцеровича» та інституційних перетвореннь, що охопили приватизацію лібералізацію цін, соціокультурну політику. В роботі виділено чотири етапи формування інституту приватної власності під час вступу Польщі до ЄС.. Перший етап тривав протягом 1990 по 1992 роки, приватизація малих та середніх державних підприємств в сфері торгівлі та послуг. Другий етап тривав з 1993 по 1996 роки, провадилась приватизація промислових підприємств. Третій етап проходив в продовж 1997-2003 роки, та за цей період була проведена приватизація, медійного сектору, фінансового сектору, енергетичних підприємств, шляхом розміщення акцій, або прямого продажу. Останній четвертий етап, що розпочався у 2004 році, та діє до сьогодні, зокрема провадиться приватизація інфраструктурного сектору Результатом спільної співпраці координаторів від ЄС та уряду Польщі стала ринкова трансформація економіки, зниження інфляції, зростання ВВП та покращення інституційної спроможності країни, що сприяло успішній євроінтеграції. Здійснено порівняльний аналіз інституційних показників Польщі та України на основі міжнародних індексів державного управління, економічної свободи, інноваційності та сприйняття корупції, що дозволило виявити ключові структурні розриви у якості державного управління та інституційного розвитку.