Orphaned Children in Traditional Chinese Religious and Philosophical Doctrines: Social Aspect

Abstract

The article studies the historical and pedagogical aspects of the Chinese social care over orphaned children system`s establishment, in particular - the reflection of the social care over orphans idea in traditional Chinese philosophical and religious doctrines (Confucianism, Buddhism, Taoism). The aim of the article is to analyze the reflection of the idea that orphaned children are to be over the social care and guardianship (social welfare and social care system) in theory and practice of Confucianism, Buddhism and Taoism. The methodological basis of the article is represented by the methodology of historical pedagogical and comparative pedagogical studies. The article presents the author`s personal point of view that the idea of social guardianship over the orphaned children in forms familiar to Europeans (orphanages, shelters attached to religious organizations, adoption), which was brought to China in the middle of the 18th century by abroad religious adepts, is not reflected in the traditional Chinese religious and philosophical doctrines. Buddhism, Confucianism and Taoism at the theoretical level practically did not develop the idea of social care over the defined category of children, confining themselves to general declaration of the need to be mercy to unfortunates. In practice it resulted in the non-inclusion of the doctrines and their adepts as equal agents of socialization in the system of social welfare for orphans in Traditional China and modern PR China as well. У статті досліджено історико-педагогічні аспекти становлення китайської соціальної опіки над системою дитячих сиріт, зокрема – відображення ідеї соціальної опіки над сиротами в традиційних китайських філософських і релігійних доктринах (конфуціанство, буддизм, даосизм). Мета статті - проаналізувати відображення ідеї про те, що діти-сироти мають бути на соціальній опіці та опіці (системі соціального забезпечення та соціальної допомоги) в теорії та практиці конфуціанства, буддизму та даосизму. Методологічною основою статті є методологія історико-педагогічного та порівняльно-педагогічного навчання. У статті представлено особисту думку автора про те, що ідея соціальної опіки над дітьми-сиротами у формах, знайомих європейцям (дитячі будинки, притулки, прикріплені до релігійних організацій, усиновлення), була доставлена до Китаю в середині 18 століття. За кордоном релігійні адепти, не відображені в традиційних китайських релігійно-філософських вченнях. Буддизм, конфуціанство і даосизм на теоретичному рівні практично не розвивали ідею соціальної опіки над певною категорією дітей, обмежуючись лише загальною декларацією про необхідність милосердя до нещасних. На практиці це призвело до невключення доктрин і їхніх адептів як рівноправних суб'єктів соціалізації в систему соціального забезпечення сиріт у традиційному Китаї та сучасному КНР. В статье исследованы историко-педагогические аспекты становления китайской социальной опеки над системой детских сирот, в частности - отражение идеи социальной опеки над сиротами в традиционных китайских философских и религиозных доктринах (конфуцианство, буддизм, даосизм). Цель статьи – проанализировать отражение идеи о том, что дети-сироты должны быть на социальной опеке и опеке (системе социального обеспечения и социальной помощи) в теории и практике конфуцианства, буддизма и даосизма. Методологической основой статьи является методология историко-педагогического и сравнительно-педагогического обучения. В статье представлены личное мнение автора о том, что идея социальной опеки над детьми-сиротами в формах, знакомых европейцам (детские дома, приюты, прикрепленные к религиозным организациям, усыновление), была доставлена в Китай в середине 18 века. За рубежом религиозные адепты, не отраженные в традиционных китайских религиозно-философских учениях. Буддизм, конфуцианство и даосизм теоретически практически не развивали идею социальной опеки над определенной категорией детей, ограничиваясь лишь общей декларацией о необходимости милосердия к несчастным. На практике это привело к невключения доктрин и их адептов как равноправных субъектов социализации в систему социального обеспечения сирот в традиционном Китае и современном КНР.