Проблеми трудового законодавства відносно внутрішньо переміщених осіб

Abstract

В статті проаналізовано забезпечення прав внутрішньо переміщеного населення в Україні через анексію Кримського півострова Російською Федерацією, а також проведення Операції Об’єднаних Сил на території Донецької та Луганської областей. Зазначено, що відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. А держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності. Досліджено, що внутрішньо переміщена особа, яка звільнилася з роботи (припинила інший вид зайнятості), за відсутності документів, що підтверджують факт звільнення (припинення іншого виду зайнятості), періоди трудової діяльності та страхового стажу, реєструється як безробітна та отримує допомогу по безробіттю, соціальні та інші послуги за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням на випадок безробіття відповідно до законодавства. Внутрішньо переміщена особа, яка не звільнилася з роботи (не припинила інший вид зайнятості), у разі неможливості продовження роботи (іншого виду зайнятості) за попереднім місцем проживання для набуття статусу безробітного та отримання допомоги по безробіттю та соціальних послуг за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням на випадок безробіття може припинити трудові відносини, надавши нотаріально посвідчену письмову заяву про припинення працівником трудових відносин з підтвердженням того, що ця заява таким громадянином надіслана роботодавцю рекомендованим листом (з описом вкладеної до нього такої заяви). Запропоновано необхідність внесення змін в трудове законодавство України про зайнятість населення та закріплення права призначення виплат по безробіттю для осіб, які мають офіційну реєстрацію тимчасово переміщених осіб в мінімальні строки, які також необхідно встановити на законодавчому рівні. А також доречним буде встановлення на певний період на державних і комунальних підприємствах квот на робочі місця для вимушено переміщених осіб, запровадження конкретних заходів із захисту внутрішньо переміщенних осіб проти дискримінації на ринку праці.