Теоретичні основи розвитку правової компетентності майбутніх інженерів-педагогів у професійній підготовці

Abstract

Вивчення й аналіз педагогічних надбань теоретиків і практиків вищої освіти щодо формування та розвитку правової свідомості і культури у майбутніх інженерів-педагогів дозволив визначити проблеми та зрозуміти, що підготовка майбутніх інженерів у вищому технічному закладі освіти зумовлює необхідність по-новому розуміти професіоналізм інженера, що пов’язаний з якісними змінами технічної діяльності. У змісті статті звернено увагу на поняття «професійна компетентність майбутнього інженера-педагога»під яким розуміється інтегроване особистісне утворення, що містить професійні знання у сфері виробництва, практичні вміння й навички у вирішенні виробничих завдань, особистісні якості, що дозволяють на високому рівні виконувати професійну педагогічну діяльність. Встановлено, що залежно від рівня відповідності вимогам законодавства правові знання класифікують таким чином: правові знання, що носять безсистемний характер; формальні правові знання; аналітичні правові знання; активні правові знання. А поняття «правова компетентність» визначається як рівень правосвідомості студента та його правова активність; комплекс знань, ідей, ціннісних уявлень, що визначають вибір обґрунтованої законом поведінки людини; здатність до ефективного здійснення професійної діяльності в умовах фінансово-економічної самостійності. Особливу увагу приділено дослідженню питання процесу формування та розвитку правової компетентності. Доведено, що в процесі отримання спеціальності інженера-педагога у студентів відбувається формування базових правових компетенцій на основі наявних ключових правових компетенцій. Розвиток правової компетентності передбачає засвоєння студентом не окремих, відірваних один від одного елементів правових знань, умінь та навичок професійних і особистісних якостей, а оволодіння комплексною процедурою отримання правових знань, які повиннімати особистісно-діяльнісний характер.