Будь ласка, використовуйте цей ідентифікатор, щоб цитувати або посилатися на цей матеріал: http://repository.hneu.edu.ua/handle/123456789/21648
Назва: Секуляризаційна реформа в Російській імперії ХVІІІ ст. і закриття Слобідсько-українських монастирів Бєлгородської єпархії РПЦ
Автори: Яцюк М.
Теми: Слобожанщина
монастирі
секуляризація
православ’я
церква
держава
влада
Дата публікації: 2019
Видавництво: Логос
Бібліографічний опис: Яцюк М. Секуляризаційна реформа в Російській імперії ХVІІІ ст. і закриття Слобідсько-українських монастирів Бєлгородської єпархії РПЦ / М. Яцюк // Історія релігій в Україні : науковий щорічник / [за заг. ред. О. Киричук, І. Орлевич, М. Омельчук] ; Львівськ. муз. істор. релігії; Ін-т укр. археограф. та джерелозн. ім. М. С. Грушевського; Ін-т філософ. ім. Г. С. Сковороди. – Львів : Логос, 2019. – Вип. 29. – С. 95-113.
Короткий огляд (реферат): Розглядається історично обумовлений процес закриття слобідсько-українських монастирів Бєлгородської єпархії РПЦ під час так званої секуляризаційної реформи ХVІІІ ст. в Російській імперії. Автором проаналізовано загальноісторичний контекст церковної секуляризації в Росії ХVІІІ ст. Показано, що російська секуляризація стала логічним наслідком встановлення державного контролю над церквою, розпочатого Петром І. Церква стала складовою частиною державного апарату Росії. Із цього часу втручання держави в церковні справи стало правовою нормою. Влада над РПЦ зосередилася в руках імператора. Зважаючи на посилення абсолютистської імператорської влади за Катерини ІІ, будь-яка боротьба Церкви проти державної церковності стала безнадійною. Зазначено, що з утратою Українською православною церквою своєї самостійності й передачею Константинопольським патріархом Діонісієм ІV її в управління Московським патріархам, Українська православна церква опинилася між молотом і ковадлом державно-церковного протистояння в Росії. Автор прагнув показати, що події другої половини 80-х років ХVІІІ ст., коли закривались слобідсько-українські монастиріі, тісно пов’язані з загальним становищем поневолених українських земель у складі Російської імперії. Знищення православно-монастирського середовища української Слобожанщини стосувалось не тільки церковного життя. Воно безпосередньо зачіпало підвалини української колонізації земель “Дикого поля”. Політика секуляризації слобідських монастирів 1786-1788 рр. з масовим їх закриттям була покликана нарешті встановити суцільну одноманітність в православно-релігійній площині по всій імперії. Закриття слобідсько-українських монастирів супроводжувалось різким скороченням кількості православних обителей на території української Слобожанщини з одночасним різким зменшенням чисельності монахів. Не уникнули закриття провідні православні обителі краю. Після проведення секуляризаційної реформи російського зразка монастирське життя Слобожанщини було майже повністю знищено. За рахунок конфіскованого монастирського майна російська скарбниця поповнилась земельними угіддями, промислами й чималими фінансами. Як і в російських землях, у Слобожанщині було встановлено посилений держаний контроль за монастирським життям, встановлено більш суворі церковні порядки, знищено рештки українських православних традицій.
URI (Уніфікований ідентифікатор ресурсу): http://repository.hneu.edu.ua/handle/123456789/21648
Розташовується у зібраннях:Статті (МВПНіПФ)

Файли цього матеріалу:
Файл Опис РозмірФормат 
Б_А_Яцюк.pdf322,67 kBAdobe PDFПереглянути/відкрити


Усі матеріали в архіві електронних ресурсів захищені авторським правом, всі права збережені.