Гастрономічна тематика у французьких, турецьких та українських пареміях

Abstract

В статті зроблено спробу класифікувати прислів’я та приказки на гастрономічну тематику за змістом та головною ідеєю висловлювання, а також знайти аналоги на лексичному матеріалі декількох мов (французької, турецької та української) як представників західноєвропейської, східної та східноєвропейської культур. Зіставний аналіз турецьких, французьких та українських прислів’їв та приказок, фразеологічних виразів на гастрономічну тематику дозволив виявити особливості та розбіжності менталітету та культур, а також продемонструвати різну граматичну реалізацію близьких або ідентичних за змістом висловів. Було виявлено, що частина паремій в усіх трьох мовах вживається в прямому сенсі, а частина у переносному. До частини приказок та прислів’їв нам вдалося підібрати буквальний аналог або дуже близький за змістом, а до частини не вдалося знайти навіть приблизного синонімічного виразу. Також ми переконалися у труднощах перекладу певних паремій, зокрема у турецькій мові, тому що їхня народна творчість часто базується на витоках з Корану. Структурний аналіз показав характерні синтаксичні особливості та художні прийоми. Насамперед це ритм та рима, звукові повтори, повтори різних часових форм одного й того самого дієслова, сполучники da, de у турецькій мові (формальний показник зв’язуванності). Для збереження ритму та мелодійності у пареміях використовуються омоніми та дуже схожі, майже ідентичні за вимовою, слова. Цей прийом зумовлює підвищення експресивності вислову. Широко спостерігаємо зооморфну метафору в пареміях з лексемою «голод» (голодна людина порівнюється з твариною: вовком, собакою, лисицею, ведмєдєм, конем, левом). Для створення контрастних образів використовуються антоніми, які лежать в основі антитези. Відмітимо вживання наказового способу як висловлення поради або питальних речень. Встановлено, що найбільшу варіативність, багатство та цікавість підбору лексичного матеріалу демонструє саме турецька мова. А українській мові належить перевага по використанню рими.