Лінгвокультурологічний підхід до навчання іноземної мови здобувачів вищої економічної освіти

Abstract

У статті розглядаються теоретичні засади лінгвокультурологічного підходу як категорії методики навчання іноземних мов та його лінгводидактичний потенціал, обґрунтовується нова міжкультурна парадигма, в основі якої лежить концепція формування мовної особистості, що відкриває можливості для пошуку нових оптимальних шляхів удосконалення вищої економічної освіти здобувачів. Аналізуючи ключові поняття, такі, як культура, лінгвокультурні одиниці та інші, автори приходять до висновку, що лінгвокультурологія є необхідною і невід'ємною частиною процесу навчання іноземних мов, яка підвищує ефективність розвитку загальних комунікативних навичок. Наголошується на тому, що вивчення культури іншої країни допомагає долати комунікативні бар'єри, толерантно ставитися до переко¬нань і поглядів інших людей, чітко розуміти соціокультурні норми та основи міжкультурної професійної комунікації. Підкреслюється важливість дотримання принципу культуровідповідності, згідно з яким викладачам іноземної мови при відборі лінгвокультурологічних матеріалів слід враховувати такі аспекти, як: визначення ціннісної значу¬щості змісту матеріалів, якою мірою цей лінгвокультурологічний матеріал може слугувати мотиваційним фактором під час вивчення тієї чи іншої теми; доцільність використання конкретного відібраного соціокультурного матеріалу. На прикладах предметного змісту конкретних навчальних дисциплін розглянуто провідні методи (метод дискусій, метод PRES-формули, «Сократів діалог», диспут, дебати, інтерв′ю, рольові й ділові ігри, метод ситуаційного навчан¬ня – кейс-стаді. методи «Займи позицію» та «Коло ідей»), прийоми та дидактичні засоби реалізації лінгвокультуроло¬гічного підходу на занятті з професійно-орієнтованої іноземної мови.