Економічні вигоди та виклики впровадження ESG-принципів у стратегічному менеджменті підприємств

Abstract

Підвищення вимог до прозорості бізнес-процесів, відповідальності перед стейкхолдерами та дотримання принципів сталого розвитку формує нові орієнтири стратегічного менеджменту. Для України ці процеси посилюються необхідністю адаптації до європейського регуляторного середовища, інтеграцією в міжнародні ланцюги створення вартості та умовами воєнної і поствоєнної відбудови. У таких реаліях виявлення економічного ефекту від врахування екологічних, соціальних та управлінських чинників у довгостроковій стратегії підприємств набуває ключового значення. Метою дослідження є обґрунтування фінансових та управлінських результатів упровадження сучасних стандартів сталого розвитку, а також систематизація перешкод для застосування відповідних підходів у корпоративній практиці українських підприємств. Методологічну основу дослідження становлять методи компаративного аналізу, структурно-логічного узагальнення, статистичного аналізу фондових індексів, графічного моделювання й експертної оцінки. Результати дослідження підтвердили наявність стабільної премії сталих інвестицій порівняно з традиційними ринковими бенчмарками, що проявляється у вищих показниках середньо- та довгострокової прибутковості, меншій волатильності та швидшому відновленні після кризових періодів. Встановлено, що успішність упровадження підходів сталого розвитку зумовлюється здатністю підприємств до цифровізації процесів звітності, розвитку ESG-компетенцій персоналу та формування прозорої системи управління ризиками. Проведена SWOT-оцінка засвідчила, що ключовими внутрішніми обмеженнями залишаються дефіцит ресурсів, нерозвиненість корпоративної культури сталого розвитку й обмежений доступ малого та середнього бізнесу до інструментів фінансування трансформацій. Водночас зафіксовано значний потенціал зростання завдяки євроінтеграційному курсу, розвитку зеленого фінансування та включенню українських компаній у міжнародні мережі постачання. Практична значущість полягає в можливості використання отриманих результатів для формування дорожніх карт корпоративної трансформації, підготовки нефінансової звітності, а також розроблення механізмів державної підтримки бізнесу на шляху адаптації до європейських стандартів.