Моделювання взаємодії стейкхолдерів інформаційно-технологічних проєктів в управлінні економічною безпекою розвитку бізнес-процесів корпоративного підприємства

Abstract

В сучасному середовищі господарювання, яке характеризується значним зростанням невизначеності та прискорення процесів цифрової трансформації, успіх у конкурентній боротьбі досягається підтримкою розвитку бізнес-процесів підприємств через інтеграцію інформаційно-технологічних проектів у корпоративне урядування. Ключовою проблемою тут постає координація інтересів різних груп стейкхолдерів, неузгодженість між якими призводить до корпоративних конфліктів та зниження рівня економічної безпеки. Це актуалізує завдання організаційного моделювання взаємодії стейкхолдерів, яке дозволить забезпечити сталий розвиток бізнес-процесів. Метою статті постало формування онтологічної моделі взаємодії стейкхолдерів інформаційно-технологічних проектів, орієнтованих на організацію підтримки заданого рівня економічною безпеки розвитку бізнес-процесів корпоративного підприємства в умовах невизначеності. Методологічною основою дослідження є гіпотеза про наявність причинно-наслідкових зв'язків між корпоративним наглядом, управлінням проєктами та розвитком бізнес-процесів, які формують складну адаптивну систему. В основу розробки моделі покладено методологію інжинірингу організації (DEMO), яка дозволяє створювати формалізоване представлення організаційної взаємодії на основі ідентифікації виробничих та комунікаційних актів. Запропоновано розширення DEMO-моделей вимогою відповідності транзакцій вимогам резильєнтності, що каскадується на кожен акт взаємодії. В результаті сформовано інтегровану організаційно-аналітичну модель взаємодії стейкхолдерів, яка забезпечує підвищення стратегічної безперервності діяльності корпоративного підприємства. На відміну від існуючих підходів, що розглядають економічну безпеку та інформаційно-технологічні проєкти як окремі області, запропонована модель інтегрує їх у єдину онтологічну структуру. Це реалізує онтологічно-комунікаційну парадигму управління економічною безпекою, де система захисту розглядається як мережа транзакційних взаємодій. Такий підхід дозволяє ідентифікувати загрози у комунікаційних патернах взаємодії та розглянути економічну безпеку як емерджентну властивість системи.