Будь ласка, використовуйте цей ідентифікатор, щоб цитувати або посилатися на цей матеріал: https://repository.hneu.edu.ua/handle/123456789/38139
Повний запис метаданих
Поле DCЗначенняМова
dc.contributor.authorСметана І. І.-
dc.contributor.authorСухенко В. Г.-
dc.contributor.authorХарчук Л. В.-
dc.date.accessioned2025-12-16T21:38:23Z-
dc.date.available2025-12-16T21:38:23Z-
dc.date.issued2025-
dc.identifier.citationСметана І. І. Мовна незалежність як запорука суверенності держави (на прикладі української та чорногорської мов) / І. І. Сметана, В. Г. Сухенко, Л. В. Харчук // Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. Філологічні науки. - Житомир : Вид-во Житомирського держ. ун-ту імені І. Франка, 2025. - Вип. 2 (105). - С. 224–236.uk_UA
dc.identifier.urihttps://repository.hneu.edu.ua/handle/123456789/38139-
dc.description.abstractУ статті висвітлено мовний розвиток України й Чорногорії та точки перетину двох незалежних країн, розглянуто національну мову в аспекті захисту державних кордонів. Аналіз зосереджено саме на українській та чорногорській мовах у зв’язку з їхньою належністю до слов’янської мовної системи, що зумовлює наявність спільних рис у лексичному, граматичному та фонетичному вимірах. На основі проведеної історичної паралелі зроблено висновок, що становлення самостійної й сильної держави можливе лише за умови функціювання потужної національної мови, яка убезпечує народ від асиміляційних процесів. Досліджено, що мова кожної країни є її силою, адже формує національну свідомість, конструює суспільні смисли та забезпечує комунікацію народу зі світом. Зазначено, що мова – це запорука існування народу, яка слугує мостом між минулим та сьогоденням, безперервним зв’язком поколінь, основою національної культури. Акцент зроблено на значенні української мови як державної в усіх галузях суспільного життя: її рівень розвитку безпосередньо корелює з інтелектуальним потенціалом суспільства та демонструє стан мовного самовираження нації. До того ж наголошено на ризиках надмірного використання термінів-запозичень, що призводить до послаблення мовної унікальності. Мова – чинник оновлення суспільства, адже складні соціально-політичні процеси сприяють національній консолідації та зменшують масштаби масової двомовності. Водночас мова – інструмент впливу на комунікативні процеси, засіб самовизначення та вираження громадянської позиції щодо національної належності. Підкреслено, що як українська, так і чорногорська мова виконують роль зброї, символу стійкості й маркера державної незалежності, водночас залишаючись визначальним чинником консолідації суспільства та провідною ознакою національної ідентичності.uk_UA
dc.language.isouk_UAuk_UA
dc.subjectмоваuk_UA
dc.subjectнаціяuk_UA
dc.subjectнародuk_UA
dc.subjectУкраїнаuk_UA
dc.subjectЧорногоріяuk_UA
dc.subjectнезалежністьuk_UA
dc.subjectсоціолінгвістичний аспектuk_UA
dc.titleМовна незалежність як запорука суверенності держави (на прикладі української та чорногорської мов)uk_UA
dc.typeArticleuk_UA
Розташовується у зібраннях:Статті (УФІ)

Файли цього матеріалу:
Файл Опис РозмірФормат 
Стаття_Сметана І._Сухенко В._Харчук Л..pdf387,61 kBAdobe PDFПереглянути/відкрити


Усі матеріали в архіві електронних ресурсів захищені авторським правом, всі права збережені.