Трансформаційний вплив штучного інтелекту на парадигму вищої освіти: стратегії, переваги та ризики

Abstract

Стаття присвячена аналізу трансформаційного впливу технологій штучного інтелекту на сучасну парадигму вищої освіти в умовах цифровізації та переходу до Індустрії 4.0. Розглянуто основні напрями інтеграції систем штучного інтелекту в освітній процес закладів вищої освіти, зокрема персоналізацію навчання, автоматизацію педагогічних і адміністративних функцій, а також використання аналітики навчальних даних для підвищення ефективності управлінських і дидактичних рішень. Проаналізовано зміну ролей викладача і здобувача освіти в умовах поширення адаптивних навчальних платформ та генеративних моделей. Особливу увагу приділено викликам і ризикам впровадження штучного інтелекту, серед яких питання академічної доброчесності, захисту персональних даних, алгоритмічної упередженості, цифрової нерівності та недостатнього рівня цифрових компетентностей педагогічних працівників. На основі узагальнення світового та вітчизняного досвіду сформульовано рекомендації щодо гармонізації взаємодії «людина – штучний інтелект» в освітньому середовищі та обґрунтовано необхідність розроблення комплексної національної стратегії впровадження ШІ у вищу освіту. Зроблено висновок, що ефективне використання технологій штучного інтелекту можливе за умови поєднання технологічних інновацій із педагогічними, етичними та нормативно-правовими механізмами, що забезпечують підвищення якості та стійкості освітнього процесу.