Зелена логістика як фактор підвищення конкурентоспроможності міжнародного бізнесу

Abstract

У сучасних умовах декарбонізаційного переходу критичного значення набуває здатність економічних суб’єктів оптимізувати процеси перевезення, складування та дистрибуції із врахуванням екологічних стандартів, цифрової прозорості та ресурсної ефективності. Метою дослідження є обґрунтування стратегічної ролі зеленої логістики у формуванні конкурентоспроможності міжнародного бізнесу та систематизація індикаторів, що відображають взаємозв’язок між екологічною ефективністю логістичних процесів і стійкістю глобальних ланцюгів постачання. Методологічну основу становлять системний і порівняльний аналіз, інструментарій логістичної діагностики, оцінювання міжнародних індексів (LPI, ESG-метрик, Scope-категорій викидів), елементи структурно-функціонального підходу й узагальнення статистичних даних провідних міжнародних інституцій. Інформаційну базу сформовано на основі даних Світового банку, аналітичних звітів Массачусетського технологічного інституту. Результати дослідження засвідчили стійкий розрив у логістичній ефективності між групами країн, що визначає асиметричний доступ до глобальних ринків та інвестиційних можливостей. Доведено інституціоналізацію екологічних вимог у міжнародному бізнес-середовищі та посилення тиску ключових стейкхолдерів на підприємства щодо впровадження екологічно орієнтованих логістичних практик. Проаналізовано структуру викидів за принципом Scope 1–3, що підтвердило домінування непрямих логістичних викидів у більшості галузей (до 80–98 %), що робить уп-равління ланцюгами постачання центральним напрямом кліматичної трансформації. Запропоновано підходи до розвитку екологічно збалансованих логістичних систем, що включають цифровізацію транспортних процесів, впровадження енергозберігаючих рішень, розвиток стандартів сталих закупівель і підготовку фахівців у сфері зеленої логістики. Практичне значення дослідження визначається можливістю використання запропонованих підходів для розроблення корпоративних політик сталого постачання, вдосконалення транспортної інфраструктури та формування національних стратегій кліматичної нейтральності.