Кореляційно-регресійний аналіз взаємозв’язку дебіторської та кредиторської заборгованості підприємства і побудова прогнозної моделі

Abstract

У статті здійснено глибокий аналіз взаємозв’язку між дебіт орською та кредиторською заборгованістю підприємства з використанням методів кореляційно-регресійного аналізу, що дозволяє кількісно оцінити хара ктер їх взаємного впливу. Актуальність обраної тематики зумовлена зростаючою необхідністю ефективного управління короткостроковими зобов’язаннями в умовах постійної економічної турбулентності, високої конкуренції та нестабільного зовнішнього середовища. У таких умовах забезпечення фінансової стабільності та платоспроможності суб’єктів господарювання набуває особливої ваги.У ході дослідження було встановлено, що неконтрольоване збільшення обсягів дебіторської заборгованості, без належного моніторингу стану кредиторської заборгованості, може спричинити розбалансування грошових потоків підприємства, що, у свою чергу, негативно впливає на його фінансову гнучкість. Для підтвердження гіпотези були використані статистичні дані діяльності ТОВ «Інтербуд» за останні три роки. На їх основі побудовано економіко-математичну модель, яка дає змогу кількісно описати характер і силузв’язку між дебіторською та кредиторською заборгованістю.Оцінювання сили взаємозв’язку між досліджуваними показниками здійснювалося за допомогою коефіцієнта кореляції Пірсона, який показав наявність тісного позитивного зв’язку між ними. Це свідчить про те, що зі зростанням дебіторської заборгованості, як правило, спостерігається й зростання кредиторської заборгованості. Також було побудовано просту лінійну регресійну модель, яка дозволяє прогнозувати майбутні значення одного показника на основі змін іншого. Такий підхід є особливо корисним для розробки стратегічних управлінських рішень.Практична цінність отриманих результатів полягає у можливості їх застосування для оптимізації структури зобов’язань підприємства, покращення ліквідності та загального фінансового стану. Результати дослідження можуть бути використані керівництвом компаній для розробки фінансових стратегій, що передбачають постійний моніторинг стану заборгованості, з метою уникнення касових розривів та недопущення кризи неплатоспроможності.У підсумку зроблено висновки щодо доцільності впровадження системи безперервного контролю за станом дебіторської та кредиторської заборгованості із застосуванням сучасних економіко-математичних методів аналізу як складової частини загальної системи фінансового управління підприємством. Це дозволить своєчасно реагувати на зміни у фінансовому середовищі та підвищити ефективність управлінськихрішень у сфері фінансів.