Please use this identifier to cite or link to this item: https://repository.hneu.edu.ua/handle/123456789/39064
Full metadata record
DC FieldValueLanguage
dc.contributor.authorВаганова І. М.-
dc.date.accessioned2026-03-18T19:44:39Z-
dc.date.available2026-03-18T19:44:39Z-
dc.date.issued2026-
dc.identifier.citationВаганова І. М. Види фідеїкомісів у Римському спадковому праві / І.М. Ваганова // Наукові перспективи. - 2026. - № 2 (24). - С. 84-93.uk_UA
dc.identifier.urihttps://repository.hneu.edu.ua/handle/123456789/39064-
dc.description.abstractСтаття присвячена комплексному дослідженню генезису та еволюції інституту фідеїкомісу (fideicommissum) у римському приватному праві. Автор аналізує шлях трансформації фідеїкомісу від неформального прохання спадкодавця, що ґрунтувалося на моральному обов’язку (fides), до повноцінного юридичного інституту з позовним захистом. У роботі підкреслено, що на початковому етапі фідеїкоміс мав характер натурального зобов’язання (obligatio naturalis), яке не передбачало примусового виконання, проте виключало можливість витребування добровільно переданого майна. Особлива увага приділяється порівняльному аналізу фідеїкомісу та легату (legatum). Висвітлено переваги фідеїкомісу, зокрема відсутність суворого формалізму, можливість призначення на користь осіб без заповідальної правоздатності та гнучкість умов. Досліджено історичні етапи надання фідеїкомісам юридичної сили, починаючи з епохи принципату Августа та діяльності юриста Требація, що призвело до створення спеціального когніційного провадження (fideicommissi persecutio) під егідою преторів. У статті класифіковано основні види фідеїкомісів: сімейний (fideicommissum familiae), спрямований на збереження майна всередині роду; сингулярний, що стосувався окремих активів; та універсальний (hereditatis), який передбачав перехід усієї спадкової маси. Автор детально розбирає значення Сенатусконсульту Требелліана (56 р. н. е.), який здійснив правову революцію, дозволивши автоматично переносити права та обов’язки (активи і пасиви) на фідеїкомісарія, перетворюючи його на універсального правонаступника. Окремо розглянуто феномен «таємних фідеїкомісів» (fideicommissum tacitum) як інструменту обходу закону та правові наслідки їх застосування у вигляді конфіскації майна на користь фіску. У висновках зазначено, що попри часткову уніфікацію легатів та фідеїкомісів у законодавстві Юстиніана, повне злиття цих інститутів відбулося лише щодо сингулярного наступництва, тоді як універсальний фідеїкоміс зберіг свою унікальну природу.uk_UA
dc.language.isouk_UAuk_UA
dc.subjectфідеїкомісuk_UA
dc.subjectлегатuk_UA
dc.subjectзаповітuk_UA
dc.subjectнатуральне зобов'язанняuk_UA
dc.subjectтаємний фідеїкомісuk_UA
dc.subjectсімейний фідеїкомісuk_UA
dc.subjectсингулярний фідеїкомісuk_UA
dc.subjectуніверсальний фідеїкомісuk_UA
dc.subjectсингулярне правонаступництвоuk_UA
dc.subjectуніверсальне правонаступництвоuk_UA
dc.titleВиди фідеїкомісів у Римському спадковому правіuk_UA
dc.typeArticleuk_UA
Appears in Collections:Статті (ПРЕ)

Files in This Item:
File Description SizeFormat 
Стаття зі збірника.pdf930,8 kBAdobe PDFView/Open


Items in DSpace are protected by copyright, with all rights reserved, unless otherwise indicated.