Взаємозвʼязок життєстійкості й рівня травматичного стресу в здобувачів вищої освіти

Abstract

У статті розглянуто актуальну в сучасних умовах проблему взаємозв’язку між життєстійкістю та проявами травматичного стресу у здобувачів вищої освіти. З огляду на тривалий вплив воєнних загроз, молодь опиняється у ситуації, коли навчальна діяльність поєднується з підвищеним психоемоційним напруженням, що зумовлює необхідність пошуку внутрішніх ресурсів адаптації. Життєстійкість розглянуто як інтегральну характеристику, що забезпечує здатність зберігати психологічну рівновагу, протистояти деструктивному впливу стресорів та підтримувати функціонування в умовах невизначеності. Метою дослідження є виявлення та характеристика взаємозв’язку між показниками життєстійкості та рівнем травматичного стресу у здобувачів вищої освіти. У межах дослідження проаналізовано особливості поєднання компонентів життєстійкості з різними формами реагування на травматичний досвід. Виявлено узгоджену тенденцію, за якої підвищений рівень життєстійкості пов’язаний із меншою вираженістю стресових проявів, що свідчить про її захисний потенціал. Зокрема, значущими виявилися аспекти, пов’язані з відчуттям внутрішньої впливовості, здатністю до саморегуляції та збереженням активного ставлення до життєвих подій. Отримані результати дають підстави розглядати життєстійкість як один із ключових чинників, що сприяють подоланню наслідків тривалих стресових впливів і знижують ризик дестабілізації емоційної та поведінкової сфер. Представлені дані мають прикладне значення для побудови психологічних програм підтримки молоді. Перспективними є розроблення і впровадження заходів, спрямованих на зміцнення внутрішніх ресурсів, формування навичок саморегуляції та підвищення здатності ефективно діяти в умовах невизначеності. Узагальнені результати підкреслюють важливість системної роботи з розвитком життєстійкості як основи психологічного благополуччя здобувачів вищої освіти.