Зміст необгрунтованості активів як передумова їх стягнення в дохід держави за правилами цивільного судочинства

Abstract

У статті із застосуванням методів аналізу та синтезу наукового пізнання досліджується зміст необґрунтованості активів як необхідна передумова належного розгляду окремої категорії справ, визначених ЦПК України. Виходячи із загальної характеристики такої категорії справ, як визнання активів необґрунтованими та їх стягнення в дохід держави, авторка визначає види активів, що можуть бути предметом цивільної конфіскації. Закріплена у національному цивільному процесуальному законодавстві України можливість визнання активів необґрунтованими та запровадження механізму цивільної конфіскації зумовлює необхідність з’ясування кола питань, пов’язаних із законодавчо встановленими ознаками, які дають підстави для визнання активів необґрунтованими. У цьому контексті аналізуються окремі норми антикорупційного законодавства України. Такий комплексний підхід до застосування відповідних законодавчих приписів дозволив сформулювати зміст необґрунтованих активів як передумову їх стягнення в дохід держави за правилами цивільного судочинства. З урахуванням нормативного визначення активів, закріпленого у п. 1 ч. 8 ст. 290 ЦПК України, яке має низку спільних рис із визначенням об’єктів цивільних прав, обґрунтовується значення належного визначення вартості активів під час розгляду справ цієї категорії. У зв’язку з цим доводиться, що до змісту необґрунтованості як ознаки можливості стягнення активів у дохід держави слід відносити не лише непідтвердженість законних джерел їх набуття та володіння речовими правами щодо них, а й відповідність установленим законодавством вартісним межам. Запропонований підхід сприятиме відмежуванню застосування наслідків, пов’язаних із підвищеними вартісними показниками активів, зокрема цивільної конфіскації, від кримінально-правових наслідків. У висновках наведено результати проведеного дослідження та обґрунтовано їх науково-практичне значення