Управління вигоранням персоналу в умовах хронічного стресу: нові підходи та практики

Abstract

У дослідженні розглядається проблема управління вигоранням персоналу в умовах хронічного стресу, спричиненого тривалими наслідками воєнного стану в Україні. Авторка наголошує, що феномен професійного вигорання в умовах збройного конфлікту набуває не лише психологічного, а й стратегічного організаційного значення, оскільки безпосередньо впливає на ефективність діяльності підприємств, стійкість трудових колективів та збереження людського капіталу. У роботі проаналізовано основні чинники «воєнного вигорання», серед яких хронічний стрес, емоційне виснаження, невизначеність, підвищене навантаження, втрата відчуття безпеки та тривала психоемоційна напруга. Особливу увагу приділено сучасним HR-практикам управління вигоранням, зокрема інституціоналізації психологічної підтримки, впровадженню систем раннього виявлення емоційного виснаження, адаптації режимів праці до умов воєнного часу, розвитку корпоративної культури підтримки та формуванню смислової мотивації праці. Авторка доводить, що ефективне управління психоемоційним здоров’ям персоналу є важливою умовою забезпечення операційної стійкості організацій та їхньої конкурентоспроможності в умовах тривалого кризового періоду. Реалізація таких підходів потребує комплексної взаємодії бізнесу, держави та суспільства, а також формування нової парадигми управління персоналом, орієнтованої на безпеку, довіру та підтримку працівників.