Особливості депресивності та стресостійкості здобувачів вищої освіти в контексті соціальної інклюзії

Abstract

У тезах досліджено особливості депресивності та стресостійкості здобувачів вищої освіти в Україні в умовах воєнного часу та їхній зв’язок із соціальною інклюзією в університетському середовищі. Проаналізовано специфіку депресивної симптоматики у студентському середовищі, яка часто маскується під академічне вигоряння, апатію та зниження мотивації до навчання; виокремлено особливу групу ризику — здобувачів із числа внутрішньо переміщених осіб та тих, чиї близькі перебувають у зоні бойових дій, для яких характерна «травма очікування». Обґрунтовано необхідність розширення поняття «особливих освітніх потреб» у післявоєнний період за рахунок визнання тимчасових або хронічних психологічних труднощів, спричинених травматичним досвідом. Показано, що ключовим соціально-психологічним механізмом, який пов’язує інклюзивне середовище з психічним здоров’ям, виступає переживання приналежності до університетської спільноти; саме якість соціальних зв’язків усередині закладу освіти є предиктором психологічного благополуччя. Запропоновано комплексний підхід до формування стресостійкості студентства, що охоплює інституційний, соціальний та індивідуальний рівні, з наголосом на дестигматизації звернення по допомогу та інтеграції психологічної підтримки в повсякденне академічне життя.