Феномен історичної пам’яті крізь призму української народної творчості

Abstract

У статті розглянуто деякі вияви історичної та колективної пам’яті, української національної ідентичності у фольклорному жанрі на прикладі приказок та прислів’їв, присвячених волі, свободі, козацтву та ставленню українського народу до загарбників протягом багатьох століть. Окрім яскравого різноманіття та своєрідності, виявлено художні засоби та прийоми, які найчастіше використовуються у наведених пареміях. Це рима, епітети, зооморфна метафора, персоніфікація, градація, антитеза, повтори, риторичні звертання та оклики. Наведені приклади до того ж цікаві з точку зору підбору лексичного матеріалу. Було встановлено, що дослідження фольклорного жанру демонструє нам водночас і конкретну фіксацію певних події або відображення конкретної персоналії, своєрідний історичний документ, і в той самий час несе у собі справжні уроки мудрості, настанови, поради на майбутнє, тобто паремії передають колективний історичний досвід і вічні цінності наступним поколінням. Звертаючись до народної творчості на прикладі приказок та прислів’їв, ми можемо отримати унікальний погляд на те, як наш народ сприймав та інтерпретував свою історію в різні періоди свого існування.