Імуногістохімічні особливості макрофагів у плацентах жінок з ожирінням та гестаційним цукровим діабетом

Abstract

Серед механізмів, які лежать в основі розвитку плацентарної дисфункції у жінок з ожирінням та гестаційним цукровим діабетом, може бути дисбаланс клітин макрофагального ряду та зміни їх морфо-функціонального стану. Метою роботи було визначення імуногістохімічних особливостей макрофагів у плацентах жінок з ожирінням та гестаційним цукровим діабетом. Матеріалом для морфологічного дослідження були плаценти від 40 жінок з доношеною вагітністю: 1 група – 10 плацент від жінок з нормальним індексом маси тіла та фізіологічним перебігом вагітності, 2 група – 10 плацент від жінок, у яких перебіг вагітності ускладнився гестаційним цукровим діабетом, 3 група – 10 плацент від жінок з ожирінням, 4 група – 10 плацент від жінок з ожирінням, перебіг вагіт- ності яких ускладнився гестаційним цукровим діабетом. При підрахунку абсолютної кількості CD68+-клітин було відмічено їх збільшення (р<0,05) у групах 2–4 (група 2 – (55,4±2,06), група 3 – (84,9±1,58), група 4 – (127,6±3,03) порівняно з групою 1 (30,3±1,21). У групах 2 – 4 порівняно з групою 1 порушувалося співвідношення між М1 та М2 макрофагами, про що свідчило превалювання (p<0,05) абсолютної кількості М1 макрофагів над абсолютною кількістю М2 макрофагів. Наявність ожиріння у вагітної жінки, гестаційного цукрового діабету та їх поєднання призводять, по-перше, до збільшення кількості CD68+ макрофагів; по-друге, до зменшення кількості М2 макрофагів та збільшення кількості М1 макрофагів з відповідним порушенням балансу між ними у плодовій та ма- теринській частинах плацент. Виявлений авторами макрофагальний дисбаланс у плацентах був мінімально вираженим при гестаційному цукровому діабеті, помірно вираженим при ожирінні у матері та максимально вираженим при поєднанні ожиріння і гестаційного цукрового діабету.