Теоретичні підходи до визначення поняття та сутності етнографічного туризму

Abstract

Сьогодні гостро стоїть питання збереження етнокультурної спадщини та різноманіття народів, етносів і родових спільнот. Окрім процесів глобалізації, науково-технічного розвитку та зростання інформаційних навантажень, пандемія Covid-19, військове вторгнення на територію України, природні та антропогенні катаклізми не менше вплинули на індустрію туризму та збереження унікальної культури народів. Як наслідок, серед споживачів туристичних послуг підвищується увага до власної безпеки під час подорожі, інтерес до власного коріння, культури та традицій, а також до культури та самобутності інших народів. Це, в свою чергу, спричинило зростання популярності турів з етнографічними елементами. Тим не менш, етнографічний туризм залишається малодослідженою частиною сучасної індустрії туризму. В статті проведено монографічний аналіз сутності та підходів до визначення поняття «етнографічний туризм». Розкрито особливості етнографічного туризму. Висвітлено відмінності етнографічного туризму серед таких видів туризму, як етнокультурний, етнічний, ностальгічний, етноосвітній, еколого-етнографічний та антропологічний. Визначено, що поняття етнографічного туризму є більш широким, на відміну від вищезазначених понять, і включає певні особливості кожного з цих видів туризму. Запропоновано власне трактування поняття етнографічного туризму, згідно з яким етнографічний туризм – це вид туризму, що має суміжні ознаки з культурно-пізнавальним, етнічним, етнокультурним, ностальгічним, етнопізнавальним, еколого-етнографічним та антропологічним видами туризму, об’єкти якого часто збігаються, а основна мета – ознайомлення з етнокультурною спадщиною відвідуваної території.