Договірне право в системі цивільно-правової галузі

Abstract

У статті розглядається договірне право як об'єднання інститутів цивільно-правової галузі, що складається з закономірно-розташованих і взаємопов'язаних елементів (норм, субінститутів, інститутів). Доведено, що дані елементи побудовані за принципом єдності і диференціації і регулюють економічний обіг (товарообмін) за допомогою специфічного набору галузевих способів, засобів і прийомів правового регулювання на основі принципів свободи договору, найбільш повного забезпечення прав кредитора (посилення захисту прав кредитора), захисту громадянина як більш слабкої сторони в договорі. Визначенню місця договірного права в системі цивільно-правової галузі як об'єднання інститутів цивільного права, має передувати встановлення того обов'язково необхідного переліку юридичних ознак, якими має бути наділене будь-яке об'єднання інститутів незалежно від його галузевої приналежності. Проаналізовано єдності цивільно-правових інститутів договірного права, що полягає у сукупності загальних рис предмета, методу і принципів договірного права. Розглянуто, що принципи об'єднання інститутів договірного права базуються на фундаментальних галузевих принципах цивільного права. Виділено спеціальний принцип договірного права - принцип свободи договору, який є приватним проявом диспозитивності в цивільному праві, являє собою конкретне вираження основних засад цивільно-правового регулювання в сфері договірного права. Проаналізовано, що договірне право як частина підгалузі зобов'язаного права має певні особливості в реалізації загальногалузевих функцій і функцій підгалузі зобов'язального права. Договірне право доцільно розглядати в статусі об'єднання інститутів цивільно-правової галузі, що складається з упорядкованих визначеним чином, складових його зміст, закономірно розташованих і взаємопов'язаних елементів (норм, субінститутів, інститутів), побудованих за принципом єдності і диференціації, що регулюють економічний обіг, за допомогою специфічних галузевих способів, засобів і прийомів правового регулювання на основі принципів свободи договору, якнайповнішого забезпечення прав кредитора захисту громадянина як більш слабкої сторони в договорі.