Вплив ефективного використання часу на психологічну адаптацію та життєстійкість внутрішньо переміщених осіб

Abstract

У статті представлено результати теоретико-емпіричного дослідження ефективності програми профілактики та корекції емоційного вигорання психологів-тренерів у контексті воєнного часу. Визначено особливості проявів емоційного виснаження, деперсоналізації, редукції особистих досягнень, професійної ідентичності та рівня суб’єктивного стресу. Реалізація програми сприяла зниженню напруження, підвищенню впевненості у професійній діяльності, формуванню стійкості до емоційного перевантаження та розвитку внутрішніх ресурсів. Отримані результати підтверджують ефективність програми як дієвого засобу відновлення психоемоційної рівноваги фахівців допоміжних професій. Підкреслено практичну значущість впровадження подібних інтервенцій у систему підготовки й підтримки психологів, які працюють у кризових умовах війни. Розроблена програма може бути адаптована до різних професійних груп, діяльність яких пов’язана з високим рівнем емоційного навантаження.