Генезис концепцій людського капіталу в економічній теорії

Abstract

Метою статті є дослідження еволюції поглядів учених на категорію людського капіталу та відтворення генезису цієї наукової категорії. Людський капітал розглядається в статті як багатофакторна інтелектуальна система, що досліджує виникнення, розвиток, становлення та удосконалення в умовах впливу об’єктивних і суб’єктивних факторів. У статті проаналізовано історію розвитку економічної думки та еволюцію теорії людського капіталу. Проведено дослідження системи наукового інструментарію представників меркантилізму, школи фізіократів, класичної політичної економії, маржиналізму, неолібералізму, неокласичної теорії, кейнсіанства, інституціональної школи та неоінституціоналізму та визначено можливості його застосування у глобальному контексті людського розвитку. Визначено об’єктивні економічні, організаційні, історичні, науково-технічні, соціальні й інституціональні передумови формування концепції людського капіталу. Концепція людського капіталу є новою соціально-економічною парадигмою, основою для формування якої став перехід від традиційної економічної системи розвитку до сучасної – інноваційної. У рамках теорії людського капіталу людина розглядається через призму економічних процесів: суспільного виробництва, відтворення, економічної діяльності. Саме це стало підґрунтям для стрімкого формування та поширення теорії людського капіталу. Об’єктивна реальність наголошує на важливості формування та ефективного використання людського капіталу, а значний науковий доробок з цього питання підтверджує тривалий процес еволюційного розвитку й актуальність незалежно від часових проміжків. До напрямків подальших досліджень слід віднести розробку методів оцінювання людського капіталу, зокрема на основі Індексу людського розвитку, який є потужнім інструментарієм аналізу всесвітніх процесів і трансформацій у суспільстві.