Медичне право у безперервному професійному розвитку лікарів

Abstract

У сучасних умовах здійснення професійної діяльності у сфері охорони здоров’я спирається на презумпції постійного розширення обсягу інформації, яка використовується фахівцями, мотивації удосконалювати свої практичні навички, гнучко реагувати на зміни професійного середовища. Практично всі працівники сфери охорони здоров’я повинні знати чинне законодавство про охорону здоров’я та нормативні документи, що регламентують діяльність закладів охорони здоров’я, трудове законодавство; основи управління; концептуальні документи щодо розвитку охорони здоров’я населення України; основи міжнародного та європейського законодавства з питань охорони здоров’я; практику застосування законодавства в межах своєї компетенції тощо. Таким чином, знання і практичне застосування категорій медичного права та медичного законодавства є важливою складовою професійних компетентностей сучасного фахівця ОЗ. Не можна не привітати зростання «присутності» медичного права у всіх формах та напрямах підготовки сучасних лікарів (включаючи процеси формальної, неформальної та інформальної освіти у сфері ОЗ), що виявляється у збільшенні аудиторних годин, годин самостійної роботи, можливості участі у конференціях, симпозіумах, «круглих столах» та інших заходах. Водночас, навряд чи можна стверджувати повну «інформаційну насиченість» медико-правових потреб фахівців ОЗ з урахуванням проблемних аспектів реалізації сучасної медичної реформи, збільшення навантаження на медичних працівників в умовах поширення пандемії COVID-19 та ризиків, нею обумовлених. На нашу думку, збагачення предметного поля медичного права носить об’єктивний характер і потребує подальшого розвитку української школи медичного права.