Поняття та архітектоніка глобального економічного простору

Abstract

Процеси глобалізації суттєво трансформують закономірності розвитку національних економік. Економічний простір національних економік перебуває під домінуючим впливом глобального економічного простору, який має власні, якісно відмінні особливості розвитку. Дослідження цих закономірностей є важливою передумовою коректності всіх інших економічних досліджень на макрорівні. Статтю присвячено поглибленню теоретичного розуміння глобального економічного простору як логічного конструкту в межах індетерміністської парадигми наукового мислення та обґрунтуванню його архітектоніки. Під час написання статті використано методи абстрагування, аналізу (в тому числі семантичного аналізу), синтезу з урахуванням концептуальних засад теорії синергетики. Основою наукових розробок став теоретичний доробок українських і зарубіжних науковців стосовно розуміння сутності економічного простору загалом. За результатами якісного семантичного аналізу уточнено формулювання поняття економічного простору як системи продуктивних сил і господарюючих суб’єктів, механізм взаємодії яких забезпечує розвиток суспільства у конкретно-просторових і конкретно-часових умовах. Глобальний економічний простір розглядається в межах наведеного розуміння економічного простору загалом як складно організована система національних економік. Його архітектоніка (принципи устрою, що визначаються внутрішніми закономірностями розвитку) обумовлюється синергетичними ефектами та специфічними властивостями розвитку, до яких належать самоорганізація, самореферентність, гетерархія, емерджентність, відкритістю, поєднання дегресії та егресії, дисипативності та ентропійності. Загальні закономірності розвитку глобального економічного простору мають контингентний характер. Розуміння глобального економічного простору та його декомпозиція в контексті синергетики дають змогу впровадити релятивізм у виконання економічних досліджень.